Моя Житомирщина

За півтора кілометра від Слов’янська 13 червня два роки тому колона українських військовиків була обстріляна терористами. БТР Олександра було підбито. Він отримав 80% опіків.  Хлопець горів, але зробив усе, щоб відвести машину від місяця засідки та зупинити охоплений вогнем БТР. 

Олександра відразу доправили на лікування у Харків, проте через 3 доби він помер  від отриманих опіків.
У Сашка залишилися батьки і двоє старших сестер.
Похований воїн-герой у Славові – своєму рідному селі.

За особисті мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороджений відзнакою “Народний Герой України” (посмертно).

Селянщинському спортивному ліцею присвоєно ім’я Олександра Голяченка.

Разом із рідними, друзями, побратимами Олександра із 4 роти «ведмедів» 95-ї аеромобільної бригади схилімо голови у вічній скорботі і вдячності. Герої не вмирають.