Моя Житомирщина

Мова – одвічна колиска мого народу, безцінний скарб, переданий у спадок від славних предків неосяжної рідної України. Слово українське дзвінке і стобарвне, виплекане ніжними маминими колисковими, батьківською порадою. Воно дане нам Господом як неоціненний дар, що й робить із нас народ – єдиний і неподільний.Певною мірою згуртовують, пробуджують національну свідомість ще з юних років різні мовні та літературні конкурси. Одним із них є Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика. У ньому беру участь із п’ятого класу. Кожного разу все більше й більше проймаюся атмосферою конкурсу, любов’ю до рідного слова, почуттям обов’язку й усвідомленням своєрідної місії: вшанування і збагачення нашої мови. У цьому навчальному році я знову стала переможницею обласного етапу вже ХVІІІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика.
Нині я випускниця Головинської гімназії, лишається перегорнути останню сторінку шкільного життя. Важко вже уявити себе без конкурсів, олімпіад. Можливо, для когось це здається дивним, але вони й справді стали частиною мого життя. Звісно ж, багато часу вимагає підготовка. Завдання щороку оригінальні, цікаві, деякою мірою складні, тому доводиться запам’ятовувати багато матеріалу, постійно повторювати вже пройдене, адже тільки так можна засвоїти вивчене. Зараз я чудово помічаю плюси участі в конкурсі, навіть у підготовці до зовнішнього незалежного оцінювання. Звісно ж, працювати ще є над чим, адже наша мова багатогранна, неосяжна, а завдяки творчому змаганню виникло бажання поступово опановувати її потаємні, ще незвідані глибини.
Щиро переконана, що конкурс імені Петра Яцика – це хороший старт в осягненні рідної мови, її вивченні.
Інколи проймає сум, коли згадую перші хвилювання, коли заходила до аудиторії, бралася до роботи, з нетерпінням чекала результатів, з острахом підвести тих, хто покладав на мене свої сподівання, вже неодноразово довіряв представити не лише рідну гімназію, а й район та навіть область. Це велика честь для мене, і я дуже вдячна, що маю таку безцінну можливість.
Сьогодні наша держава переживає нелегкі часи. Нині, як ніколи, важливо бути згуртованими, не допускати чвар, суперечок, адже ми єдиний народ. Тому шануймо, любімо рідну мову, за яку проливають кров, віддають життя.
Мово, моя берегине,
Сили, снаги джерело.
Серцем до тебе прилину
І пригорнуся крилом.