Моя Житомирщина

Будь-яка професія передбачає постійну роботу над собою задля безпосереднього росту як фахівця. Не виняток — професія педагога. Крім того, учитель мусить володіти такою якістю, як прагнення до творчості. Педагогічну професію не порівняти ні з якою іншою, адже ми маємо справу з найскладнішим і найдорожчим у житті – з вихованням дитини. Проте, на відміну від інших професій, кінцевий результат педагогічної праці можна побачити не сьогодні, не завтра, а через дуже тривалий час.
До того, як говорити про які-небудь механічні дії вчителя на шляху оволодіння педагогічною майстерністю, передусім варто зазначити: якщо людина хоче стати вчителем, Майстром, то в неї має бути саме цей дух — дух учителювання. Тобто — бажання вчити. Бажання спілкуватися з дітьми. І якщо найголовнішими ліками в цьому складному житті для людини, головною радістю її існування може стати спілкування з дітьми, тоді є в ній цей дух, дух учителя. Отже, вона зможе стати Майстром. Якщо такого вчительського духу в неї немає, то жодні поради з неї не зроблять Майстра.
«Іскра, що запалює творчість, закладена в самому зерні духу». Так писав великий Микола Костянтинович Реріх.
Духовність учителя привносить в урок особливий дух, уникає штучності в його атмосфері, дає учням задоволення від процесу навчання і, як наслідок, успішність у навчанні.
Якось Цицерон розмірковував: маючи поганих кравців – не матимеш гарного одягу, якщо погані пекарі – їстимеш несмачний хліб. Але… якщо матимеш поганих учителів – то не матимеш майбутнього .
Учительська доля… Вона обирає тих, хто любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, переймається їхніми успіхами і невдачами.
Обрала вчительську долю і Валентина Андріївна Каллер, справжній педагог, мудрий порадник.
Уважний погляд, врівноважені інтонації, делікатність. Кожен її урок – неповторний, оригінальний і, що найголовніше для учнів, цікавий. Матеріал викладає просто, доступно і легко.
Діти дуже люблять свого викладача за вчительську майстерність. Валентина Андріївна вміє розповісти тему з інтересом, вміє звернути на себе увагу учнів, після чого вони не можуть відірвати від неї свій погляд. Вона може донести тему до кожного слухача, нікого не залишає без уваги. І тому завжди, коли входиш до неї в клас, бачиш, як діти зачаровано слідкують за кожним її рухом, ловлять кожен звук, начебто хочуть знайти в цьому щось нове, що сховане отам, за цим рухом, за цим поглядом…
До кожного дитячого сердечка підбирає особливий матеріал: чи то інтонація, чи то погляд, чи зауваження, чи жарт. Поважає своїх учнів, вбачаючи у кожного з них особистість, а вони відповідають їй взаємністю.
Василь Сухомлинський писав: “Величезна виховна сила школи народжується там, де в людини, перед якою тільки відкривається життя, є улюблений учитель”.
Саме Валентина Андріївна Каллер і є улюбленим вчителем учнів нашої школи.
Головні її пріоритети – знання та виховання, культура спілкування, любов до ближнього.
Багаторічний педагогічний досвід їй підказує, що навчання повинно бути свідомим, цікавим. Валентина Андріївна зберігає у кожного вихованця його індивідуальність, розвиває здатність творчо мислити, вчить обирати нестандартні рішення, які потрібні у реальному житті.
ЇЇ учням подобаються такі види навчальної діяльності, які дають матеріал для роздумів, спонукають до самостійності, розумового напруження, винахідливості, творчості.
Валентина Андріївна завжди пам’ятає, що позитивний результат буде тоді, коли кожен учень проявить свою позицію, свій варіант взаємодії.
Професіоналізм учителя полягає у поєднанні двох основних якостей – професійної майстерності та спеціальної підготовки. Якщо ж до них додати ще й покликання – то зміст цього поняття набуде особливого значення. Та є риса, без якої педагогічне покликання неможливе. Це гармонія серця й розуму. Навряд, чи є інші професії, які б вимагали стільки сердечності. Адже, скільки б у вчителя не було вихованців – для радощів і прикрощів кожного треба знайти місце у своєму серці.
Саме таким вчителем і є Каллер Валентина Андріївна, яка вчить серцем, а не чітко за підручником. Багатьом із своїх вихованців вона дала щасливу путівку в життя. Справді, знайти особливий підхід до кожної дитини, розкрити творчий потенціал кожного учня, опрацювати запланований матеріал, справедливо оцінити, та ще й зробити урок цікавим і захоплюючим – це, якщо замислитись, далеко не проста справа!
Усім нам добре зрозуміла
Одвічна істина проста,
Що із таланту педагога,
талант дитячий вироста.
“Успіх не прийде до вас. Ви самі повинні дійти до нього…” – такі настанови дають учням, які беруть активну участь у конкурсах, турнірах, олімпіадах. Одним із таких заходів став обласний етап VІІ Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді ім.Тараса Шевченка, на якому вихованець Валентини Андріївни Каллер зайняв почесне призове місце – це Бондарчук Даніїл, учень 7-А класу. Під умілим керівництвом свого педагога Малиновська Ангеліна, учениця 6-Б класу, зайняла ІІІ місце у ІІІ етапі ХVІІ Міжнародному конкурсу з української мови імені Петра Яцика.
Нехай цей успіх для вищезазначених учнів стане достойною точкою опори для подальшої навчальної діяльнсті та участі в багатьох конкурсах у майбутньому. Адже як говорив відомий французький письменник Оноре де Бальзак:”Щоб досягти мети, потрібно насамперед іти”.
Валентина Андріївна – голова шкільного методичного об’єднання вчителів української мови та літератури.

Учитель-методист – це не тільки звання її, а й обов’язок, відповідальність перед тим, з ким працюєш.
Вона охоче ділиться своїм досвідом роботи з колегами району.
Коли я запитала Валентину Андріївну, як зацікавити дитину, спонукати до навчання?
У відповідь почула:
– Найперше, треба любити свій предмет та сприймати дитину як особистість. А якщо щось не виходить, не звинувачувати в цьому учнів. Адже педагог – це людина доросла, вона за все відповідає. Якщо існують проблеми, виходить, він не врахував рівень групи або знань окремого учня. Вчителю завжди хочеться йти вперед, але іноді слід зробити зусилля над собою та зупинитися, оглянутися назад, щось доробити. Інакше іскорки в очах дитини не запалити.
Зі свого досвіду знаю, що одноманітні традиційні уроки втомлюють учнів, не викликають інтересу до виучуваного матеріалу. Щоб пробудити інтерес учнів до предмета, я постійно шукаю нові форми і методи навчання. До таких методів належать нестандартні уроки. Люблю їх проводити, і діти із задоволенням мені допомагають.
Я постійно у творчому пошуку, шукаю нові методи навчання, розробляю нестандартні уроки, сценарії до різних заходи та конкурсів.
Мої вихованці беруть активну участь у науково-дослідницькій
роботі .

Валентина Андріївна організує позакласні заходи й свята, де діти проявляють свої таланти, а вчитель – свою майстерність. Дітки не тільки співають українські народні пісні, а й танцюють, ще й показують вистави, грають у різні ігри. Ця вчителька зробила дуже багато для школи і для самих учнів, яких вона любить, наче своїх рідних дітей. Жоден учень не пожалкував, що потрапив вчитися саме до неї, а навпаки, більшість батьків з радістю віддають своїх дітей до неї, бо знають, що вчителька дасть їм міцні знання.
На мою думку, такою і повинна бути вчителька, яка ставиться до роботи не як до обов’язку, а сприймає її як задоволення. Йдучи вранці до школи, Валентина Андріївна знає, що її чекають учні, яким вона буде дарувати свої знання, тепло й увагу. Кожного ранку їй назустріч наввипередки біжать, штовхаючи один одного, дітлахи. Вона, звісно, розуміє, що її люблять, чекають. Це і є велике недосяжне вчительське щастя.
Багато її вихованців дякують за те, що вона вчить їх рідної мови, вчить шанувати звичаї та обряди українського народу.
Учителька створила кабінет «Літератури рідного краю», де можна знайти твори письменників – земляків. Милує око в ньому розмаїття квітів, вирощених нею та її вихованцями.
У щедру наповнену різнобарв’ям пору року, коли в осіннім вальсі кружляє падолист, а останні квіти, пломеніючи над землею, дарують увесь свій жар дню прийдешньому, приходить свято освітян. Упевнена, не знайдеться людини, котра з почуттям вдячності не згадувала би рідну школу, улюблені предмети й неодмінно своїх наставників – педагогів. Адже саме майстри освіти перетворюють сіре будення на незвіданий шлях до далеких зірок.
Багато щедрих слів подяки лунали для наших педагогів з нагоди професійного свята. Не оминули цієї дати і в нас, де відзначили кращих працівників грамотами за високі досягнення у навчанні і вихованні учнівської молоді, формуванні творчих особистостей та високий професіоналізм.
Гарні,змістовні слова вдячності лунали і на адресу Валентини Андріївни.
Тож Валентино Андріївно,бажаю завжди залишатися прекрасним вчителем, гідним уваги, глибокої поваги і високої репутації. Нехай для Вас будуть відкриті всі простори для досягнення успіху, нехай в житті буде безліч можливостей для реалізації своїх ідей, нехай душа живе щастям, а серце б’ється в такт з любов’ю і натхненням.
Будь такою, як хочеш бути! Залишайся цікавою, займайся улюбленою справою. Адже цікавою будеш тоді, коли зможеш дати іншим щось нове, поділитись знаннями.

Н.С.Кобилинська,заступник директора 
Черняхівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів