Моя Житомирщина

Кожен із нас, черняхівських гімназистів, не дуже часто замислювався над благодійністю, але ми вирішили продовжити традицію, яка склалася в гімназії. Протягом зимових свят колядували та щедрували, щоб зібрати гроші для дітей, які виховуються у дитячому будинку. Було дуже радісно на серці, адже ми знали, що це комусь потрібно. Чому ми обрали саме Потіївський інтернат? Важко сказати точно. Можливо, через те, що це не звичайний інтернат , а спеціалізований – для дітей з наслідками ДЦП.

Погода в цьому році не дозволила нам поїхати 20 січня. Ми змогли це зробити лише 27 січня. Дорога була тяжкою. Певний страх, незнання того, як поводитися постійно заважали зосередитись. Та коли ми переступили поріг цього закладу, нас пройняла хвиля добра й надії. Теплий прийом, щирі усмішки, сяючі очі … діти справді були раді нас бачити, і це додавало впевненості. Це диво, як звичайні іграшки та дружнє спілкування можуть розвіяти тяжкі думки про хворобу і подарувати радість. Ми гралися з дітками, розповідали про свою гімназію, вони розказували про своє життя. І раптом нам почали дарувати подарунки – втримати сльози було неймовірно важко. Малюнки, поробки, виготовлені руками дитини, яка у свої роки пережила більше, ніж ми всі, – цінніші за будь-які скарби. Розуміння цього прийшло одразу. Ми пообіцяли, що приїдемо до них іще. І це не через ввічливість, а тому, що нам там дійсно дуже сподобалось. Даруючи радість комусь, ми і самі стаємо щасливішими. Нас ще довго будуть переповнювати емоції при згадці про візит у Потіївку.

Аліна Бабін

1 коментар to “Аліна Бабін: «Ми ще не раз приїдемо в Потіївку»”