Моя Житомирщина

Офіційно це називають АТО. Але тепер уже всі розуміють, що це війна. Справжня визвольна війна проти сусіда-окупанта зі справжніми смертями.
Кожна війна потребує тилу. Особливо ж така, на яку не сподівалися і до якої не готувалися, спеціально  для якої  яничари зсередини розвалили армію. Тому наші воїни-земляки опинилися без бронежилетів і касок, харчів та тепловізорів…
На допомогу своїм прийшов тил з його волонтерами та направленою на потреби фронту роботою  районної влади й місцевого самоврядування. Як це сталося в Черняхівському районі, розповідаємо на нашому сайті.
На початку березня 2014 року у зв’язку з ситуацією, що склалася на Сході України, активісти Черняхівщини звернулися до районної влади з пропозицією об’єднати зусилля та підтримати військових-земляків коштами, продуктами харчування та речами першої необхідності.
Тож сільські та селищні ради району почали збір продуктів харчування. На 17 березня  вони надали допомогу у вигляді картоплі – 213 мішків, капусти -10, моркви – 20, буряків – 48 мішків, консервації – 2200 літрів, меду – 20л, олії – 215 л, сала – 110 кг, смальцю – 50кг, крупи, вермішелі, борошна – 580 кг, цукру – 100кг, цибулі, часнику – 35 кг, сушні – 70кг, чаю – 60 пачок. Усе це передали у військову частину Житомира. Працівники державних установ, організацій району  перерахували свій одноденний заробіток Збройним силам України. Крім цього, черняхівці  2 квітня відвідали ініційований відділом культури благодійний концерт, під час якого зібрали  2477 грн. До цієї суми працівники районної бібліотеки додали 740 грн, а  музичної школи – 580 грн. Всі кошти  перерахували на потреби війська.
Не оминула районна влада увагою і сім’ї військовослужбовців. 20 травня  голова райдержадміністрації П.В. Дзюблик звернувся до сільських та селищних голів з проханням  відвідати родини, члени яких були мобілізовані до Збройних сил України, та надати їм допомогу у вирішенні питань матеріального, соціального та побутового характеру. Після цього кожна сільська або селищна рада прийняла рішення про надання матеріальної допомоги військовослужбовцям.
З 14 травня по 20 червня в приміщенні Черняхівської райдержадміністрації та районної ради на безоплатній основі було виділено окремий кабінет групі черняхівських активістів, які розпочали збір кошів та всього необхідного для фронту. Це було нелегко, бо конкретної інформації про місця несення служби земляками вони не мали. Стали виходити на зв’язок із рідними військовослужбовців і дізнаватися про місця дислокації воїнів, їхні  телефони.
Першу масштабну передачу  направили 16 травня. Протягом 4-х днів проходив збір продуктів, і в результаті  сформували 10 посилок  для військових. До складу  однієї  посилки входять: шкарпетки-30 пар; білизна-36 пар; вологі серветки – 2 великі і 10 маленьких упаковок; зубна паста – 5; мило -10 шматочків; господарське мило – 3 шматки; станки для гоління – 10 штук; чай – 4 упаковки по25 пакетиків; цигарки з фільтром – 4 блоки; цукор – 3кг; крупи – 15кг (вермішель,горох, манка, перловка, гречка); печиво-2ящики по 5 кг.; консерви (кілька, сардина, тушонки); вода  солодка – 5 упаковок, мінеральна – 12; консервація (сало, огірки, помідори, капуста, варення); туалетний папір; сірники – 4 блоки; ліхтарики – 7шт.
Наступним кроком  стало дізнатися , чи отримали воїни посилки та чи дійшли ті цілими. Стало відомо, що посилки все ж були відкриті, але нічого не зникло: їх перевіряли на наявність алкоголю та наркотичних засобів.
Військовослужбовці ж були приємно здивовані, що земляки, яких вони захищають ціною  власних життів, не забули про них та виявили бажання допомогти. Крім хлопців –військових, до активістів почали телефонувати зі словами вдячності й жінки – військові, адже передачі формувалися, відповідаючи  потребам як чоловіків, так і жінок. Не оминули увагою волонтери і наявність польової кухні. Якщо така є, то перевага надавалася тим продуктам, які можна приготувати, а якщо ж немає – консервам, тушонкам.
За перший тиждень  активісти зібрали ще й 3тисячі  710 грн. Скринька для збору коштів була опечатана та відкривалася при свідках. Закуповуючи одяг, активісти зверталися по допомогу до оптовиків, які привозили товари за собівартістю та якомога кращої якості. Наприклад, за ці кошти  придбано було 400 пар чоловічих шкарпеток за ціною 2грн.70 коп. на загальну суму 1тис.80 грн., нижньої білизни 178 пар на суму – 2тис. 471грн., тобто по 13.90грн. за пару, 350 грн. витрачено на продукти харчування для 5-ти міліціонерів з району, що від’їжджали захищати кордони України на Луганщину…
Другу передачу   відправили 30 травня. Вона включала 4 посилки. Крім продуктів харчування,  до неї входили й медичні засоби.  Бо саме тоді до селища приїхав військовослужбовець Олег, котрий розповів про війну та умови, що в них перебувають наші солдати. Без сліз  неможливо було чути про те, що просили тоді воїни: тепличну плівку, аби вкритися від дощу, коли ночуєш в окопі, гумові чоботи, бо  в окопах – по коліна у воді. Хлопці почали  хворіти. Кашель лікували анальгіном, бо не мали інших препаратів. Навіть питної води  не мали. Змайстрували фільтр із деревини та вживали болотяну воду, що призводило до інфекційних захворювань. Тому активісти передали Олегом не лише продукти харчування, а ще й ліки – протигрибкові, антибіотики, протизастудні, для шлунку.
4 червня відправили 3-тю передачу  із 9-ти посилок.
Але  багато жителів району попри оголошення, що розвішували активісти у громадських місцях, все ще не знали про збір продуктів та коштів на потреби військових, а хто знав – не довіряли. Тому активісти звернулися до районної влади з проханням посприяти поширенню цієї інформації і розвіяти міф про привласнення продуктів чи коштів. Ініціативна група прийшла на нараду при голові райдержадміністрації П.В.Дзюблику та голові районної ради В.Р.Троценку з керівниками установ та організацій району та закликала їх  допомогти. Крім того, інформацію, що збір допомоги триває,  передали  на сільські та селищні ради. Це подіяло –  і кількість продуктів та суми коштів значно зросли.
Відтепер допомогу надавали або для формування загальних посилок, або конкретно для військових з того чи іншого населеного пункту. За що і активісти, й самі військовослужбовці щиро вдячні, адже надходження були дійсно суттєві.
13 червня  відправили чергову передачу з 16 посилок, 20 червня – п’яту  із 13.
Прагнули  підтримати військових ще й морально. Відділ у справах сім’ї, молоді та спорту райдержадміністрації спільно з вихованцями пришкільного табору відпочинку при Черняхівській гімназії «Дзвіночок» підготували листи та малюнки солдатам, аби підтримати їхній бойовий дух. Активісти ж клали в посилки іконки, надані архієпископом Житомирським і Поліським Володимиром та на кожному ящику писали: «Чекаємо з перемогою. З любов’ю, Черняхів!»
У процесі спілкування з військовослужбовцями активістам стало відомо, що наші перебувають на таких блокпостах, до яких немає під’їзду з боку  Слов’янська, а лише – від міста Ізюма, тому лише 10 червня  знайшли можливість (за сприяння автомайдану Харкова та активістів Житомира) відправити машину з уже сталим складом посилок до віддалених блокпостів. Лише того разу вперше дійшла посилка до Олександра, мама якого входить до числа активістів. Це  Людмила Совсімова, яка  збирала й формувала посилки для інших військових, чужих дітей, які стали близькими та рідними. Лише на особисті її прохання громадськістю Черняхова надано 3тис.950грн, які витратили на тільняшки, дорогу до Ізюма, закупівлю 14 ящиків печива, медикаменти для вояків. 500грн. допомоги, яку надавала селищна рада сім’ям військовослужбовців, мама Люда (як її називають активісти) також віддала на потреби солдат.
Другу скриньку з коштами відкрили 20 червня  у зв’язку з трагічною подією – загибеллю Олександра Голяченка  із Славова. У ній було 5тис.631грн . Активісти віддали 5тис.750 грн. матері загиблого солдата, з яким  спілкувалися і якому напередодні відправили посилку, яку він так і не встиг отримати.
Загалом активістами за весь час зібрано  27тис.741грн.
Після спілкування з командирами  стало відомо, що ситуація з харчуванням більш-менш стабілізувалась. Першочергово ж потрібно зберегти життя військових, а для цього треба: далекоміри – 8-9 тис.грн., тепловізори  – 40-60тис.грн., прилади нічного бачення 5-10тис.грн.
Тому активісти прийняли рішення за зібрані кошти придбати 2 далекоміри, хоча треба було  4. Один із них вартістю 3тис.780грн, другий – 5тис.728грн, на загальну суму 9тис.508грн. Але підприємець, дізнавшись, що це для військових,  надав знижку в сумі 950грн.80 коп. Отже, загалом витратили 8тис.550грн.20коп.
Зараз залишилося 5тис.774грн, які планують витратити на закупівлю ще 2-х далекомірів, але ті, що залишились на території України, коштують 9 та 11 тис.грн за один, тому збір коштів та продуктів буде продовжено.
Крім цього, активісти надають консультації родичам військових, як передати посилку, де закупити каски, бронежилети.
Проте першочергове завдання – передати хліб та консерви у залізних банках для тих військових, які знаходяться в оточенні та не мають можливості отримати передачі іншим шляхом, окрім повітряного – скиданням із парашутів.
Крім того, потрібні пусті мішки для укріплення наших блокпостів на сході України.
Дуже хочеться достукатися до свідомості тих, хто думає, що жах війни далеко. Один із командирів 95-ї аеромобільної бригади, який з самого початку знаходиться в зоні війни, сказав, що вони воюють не з політичними противниками-співвітчизниками, а з вишколеними  вояками, найманцями іншої країни,  що мають колосальний досвід ведення бойових дій. Тому без людської підтримки вони не змогли б вистояти весь цей час.
Волонтери та влада дякують усім, хто  долучився до збору продуктів та коштів. У час випробувань значення має й маленька сума у декілька гривень, і дитячий малюнок солдату, бо лише разом ми сила, яку не подолати.

Наталія Когут