Моя Житомирщина

17 листопада 2012 року Житомирська обласна організація ВО “Свобода” організувала заходи із вшанування пам’яті полеглих героїв Другого зимового походу армії УНР 1921 року у с. Базар Народицького району. Участь у них уже традиційно взяв лідер ВО “Свобода” Олег Тягнибок. Були на заході і черняхівці.
“Відтепер ми, свободівці, будемо представлені в українському парламенті, і ми у повній мірі відчуваємо цю відповідальність. Майбутнє України маємо брати у свої руки, щоб у нас лишалася, формувалася і укріплювалася національна пам’ять, щоб кожного року сюди, в село Базар, приїжджали патріоти з цілої України. Сюди протягом року повинні приїжджати дитячі екскурсії зі шкіл, училищ та вишів для того, щоби пам’ятали і знали цей героїчний чин. Маємо пишатися своїми героями, маємо відчувати, що українці є європейською нацією, маємо своє майбутнє, маємо перспективу”,  – зазначив у виступі лідер Всеукраїнського Об’єднання “Свобода” Олег Тягнибок.
На мітингу також були присутні численні громадські організації: Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка, Спілка ветеранів, Організація Українських Націоналістів, Братство ОУН-УПА. Близько двох сотень патріотів відвідали захід.
Голова Житомирської міської організації ВО “Свобода” Михайло Сліпченко під час свого виступу перед громадою провів аналогії з сьогоденням: “Маємо брати приклад із вояків, що лежать тут. Вони боролися до кінця і обрали смерть замість неволі. А сьогодні хіба не наступ на права та власність українців? Коли нам забороняють мітинги за постановами Президії Верховної ради СССР, це не інакше, як виклик українцям. Тому наше завдання незмінне – стати на боротьбу за свої національні та соціяльні права і перемогти”.

Протягом всього свого існування совєтська влада намагалася всіляко оббрехати, знищити, стерти з народної пам’яті будь-які згадки про борців за незалежність України. Але наперекір їй імена героїв Другого зимового походу, імена героїв села Базар житимуть вічно.

У листопаді 1921 року, виконуючи наказ Головного Отамана Симона Петлюри, Повстанська армія УНР під командуванням генерал-хорунжого Юрка Тютюнника вирушила в похід з метою підняти всеукраїнське повстання проти більшовицької влади. Вона була поділена на три армійські групи. Волинська група була найчисленнішою з трьох, маючи в своєму складі 902 вояки.

Погано озброєне з’єднання українських патріотів вирушило назустріч переважаючим силам більшовиків. Кожен розумів складність поставленого завдання, проте ніхто не занепадав духом, не виказував страху. Шлях пролягав через Полісся. Їм вдалося знищити загін чекістів, кілька продзагонів і навіть ненадовго захопити Коростень. Проти повстанців були кинуті кавалерійські частини під командуванням одного з кращих більшовицьких командирів – Григорія Котовського. Виснажливі бої з переважаючими силами ворога завершилися оточенням українських вояків в районі селища Базар. 17 листопада в результаті нерівного бою під селом Малі Миньки 3-тисячний загін Котовського розбив наші війська. Тільки близько 150 воїнів змогли вирватися з оточення, решту було вбито абояк полонених відправлено в с. Базар. Саме тут більшовики організували масове вбивство полонених. Саме з назвою села відтепер асоціюють одну з найбільших трагедій українського народу періоду визвольних змагань.

 Помиляються ті хто вважає, що тільки в наші часи комуністи діють спільно з кримінальними злочинцями. 21 листопада 1921 року за постановою надзвичайної п’ятірки, куди входив відомий грабіжник, бандит, а за сумісництвом і командир 9-ї кавалерійської дивізії Григорій Котовський, було розстріляно 359 бійців Волинської групи Повстанської армії. Вже перед самим розстрілом кожному з них було запропоновано “прощення” совєтської влади, якщо вони “покаються” і перейдуть на її бік. Проте жоден із 359 воїнів не пристав на такі умови. Жоден. Кожен із них обрав смерть від кулі. Останніми їхніми словами були слова українського Гмну. Це був найвищий прояв зневаги до всієї большевицької системи, до її “помилувань”, “прощень” та подачок. Це була зневага і особисто до Котовського, який ще в 1916 році, рятуючись від смертної кари, писав прохання про помилування до своїх “класових ворогів”, навіть до дружини генерала Брусилова. Герої села Базар, обираючи між спокійним життям на чужині і жорстокою боротьбою на рідній землі, обрали останнє. 21 листопада 1921 року вони обирали між життям зрадників усього, за що боролися, і смертю… і обрали останнє.

2 коментарі to “Черняхівці вшанували пам’ять про полеглих у Базарі”