Моя Житомирщина

Мені не подобається, як опозиція останнім часом критикує владу – якось беззубо, безсистемно, неконкретно. Ніхто не здогадався в одному тексті викласти всі смертні гріхи влади часів Януковича. Зрозуміло, в моєму списку, як і у всіх інших, чогось не вистачить, а щось буде в надлишку. Доповнюйте, виправляйте, аргументуйте. Отже, десять пунктів.
– Межигір’я. Пристойна людина вже давно б з’їхала звідти і жила би на зйомній квартирі де-небудь на Печерських пагорбах, аби відчепилися. Але наш президент – кремінь, чолов’яга, винесе все: підколки і глузування. Винесе, що його німецький колега пішов у відставку через одну лише спробу заткнути рот відомій газеті. І нікуди не піде, адже його епоха тільки почалася, думає він.
– Пани. Коли до мене дійшло, що ці люди вважають себе керівниками великої й потужної країни типу СРСР, стало зрозуміло, що вульгарні змагання кортежів і “майбахів” ніколи не закінчаться. Хіба може такий пан з’являтися на людях без парочки мордоворотів, навіть якщо він просто нардеп без імені та прізвища – “простигосподитушка”. Не вірите, попийте кави в вестибюлі готелю “Київ”, посидьте пару годин, поспостерігайте за вхідними та вихідними
– Показуха. Вчора прочитав про те, що спеціально для Януковича з Києва в Крюково приперли поїзд метро, який вже було передано до Києва. Для того, щоб пан подивився. Крім того, достовірно відомо, що під час візитів першої особи, наприклад, на будови, робітників міняють на спеціальну телемасовку. Напевно, щоб не врізали правду – матку. Якщо Вождь про це не знає, то нехай прочитає тут. Цікаво, чи змінюють хворих на акторів під час відвідування лікарень, адже цілком можливо, що смертельнохвора бабуся, яку на екрані телевізора шкодує Янукович або Азаров, – всього лише актриса, яка відлежує свій двогодинний гонорар за зйомку на каналі “Інтер”.
– Крадіжка. Історія з поставками бурових веж, де вкрадені сотні мільйонів – просто показовий випадок. Повсюдно, по всій Україні, органи влади здійснюють закупівлі з перевищенням ринкових цін. Куди йде різниця? Абсолютно неважливо, по вертикалі або по горизонталі, головне, що війна, яка нібито оголошена корупції, зазнала поразки ще до першого бою. Ще всередині у цих, з дозволу сказати, полководців.
– Байдужість. Українська влада практично перестала слухати і чути вулицю. Якщо ж якийсь міністр щось і пообіцяє, то обіцянка діє дуже короткий час – від двох годин до доби. Пообіцяли припинити вбивства бездомних собак перед камерами, пройшло два дні – і все знову продовжується. До речі, а яке ставлення президента до епізоду купівлі депутатів за $ 450 000. Де заява? Де Дарка Чепак? Чи це не в коаліцію депутатів купували?
– Псевдореформи. З усіх мультиобіцянок, мабуть, реальний тільки новий КПК, але і той до більшості громадян це має мало відносини, ми намагаємося уникати спілкування з правоохоронцями на будь-які теми. Дерегуляція, якою нібито займається відомий блогер Михайло Бродський, просто провалилася. В основному, на мою думку, через те, що ніхто в уряді не знає, навіщо вона потрібна. Бродському скаржаться в фейсбук, наприклад, на те, що якась податкова не видає якусь довідку. Бродський дзвонить начальниці, вона видає підприємцю довгоочікувану довідку. І плювати, що ще 100 людей стоять у черзі. Бродський уже герой, Україні вже врятована. Ось і вся дерегуляція. Дерегуляція, це коли замовлений і оплачений карткою в інтернеті закордонний паспорт приходить до тебе додому кур’єрською поштою через три дні, а всі непотрібні довідки просто скасовані, а потрібні надсилають додому з вибаченнями. Служити людям – не обов’язок держави, в Україні – це позиція “служити”. Держава дуже багато винна нашим людям, пора віддавати борги і перестати мотати нерви.

– Відсталість. Тут нічого не змінилося з часів “помаранчевих”, але, на жаль, ще й посилилося. Ще в 2004 році Віктор Ющенко марив на мітингах “єдиним вікном” для реєстрації підприємств, відтоді пройшло 8 років, і це ще працює не скрізь. Але вся справа в тому, що “єдине вікно” взагалі не потрібно, взагалі на треба ніякого вікна. У Великобританії підприємство можна зареєструвати в інтернеті за кілька годин, ви отримаєте поштою сертифікат і працюйте. Крім того, поміняти директора та юридичну адресу також можна в інтернеті, це займає 3-5 хвилин. Займатися тим, що вже давно нікому не потрібно – ознака відсталості. Вся державна система України перебуває поза прогресивними ідеями людства. Українським міністрам досі роздруковують електронну пошту, тому що їх величність може не знати, як працює комп’ютер. Від цивілізованого світу нас уже відділяє не тріщина, а прірва, ще трохи, і звідси виїде остання людина, яка знає, як з неї вибратися. У нас в паспортних столах досі працюють друкарські машинки “Ятрань”, я впевнений, – що це ознака надійності бренду. Правда, показувати цю надійність найкраще в музеях.

– Родина. До того, як Янукович став президентом, ніхто і не знав, що його сини Віктор і Олександр – такі талановиті, навіть не здогадувався. А про те, що друзі сім’ї вже доросли до всіх державних постів, напевно, не думали навіть найвірніші партійці регіонів. Сходження на престол сім’ї – це ганебна сторінка в історії України, яка обов’язково отримає свою оцінку в підручниках, після режиму це буде темою для справжніх дисертацій, а не таких, які є в “сім’ї”.

– Судові розправи. Ось уже півтора року кожен з нас є свідком судових розправ над колишніми керівниками країни. Висунуті звинувачення – абсурдні, вирок Тимошенко – жорстокий, він має тільки політичну доцільність. Так, ми розуміємо, що на лаву підсудних Тимошенко і Луценко привели їх власні діяння, але здоровий глузд не дозволяє прийняти хід процесу за чесне судове розслідування. Це – світ абсурду. Кожен українець зрозумів, що шукати справедливості в суді сенсу немає. Хочу знати, що думають працівники прокуратури про свого президента, коли з змушують публічно обговорювати грижу Тимошенко?

– Зовнішня політика. Правління Януковича не просто ховає шанси на майбутній вступ до ЄС, але навіть шанси на підписання договору про асоціацію та договору про безвізові поїздки. Це при тому, що обидва договори – типові, їх підписували інші країни. Там все просто, виконуй рекомендації – і все буде добре. Але в нашій ситуації недоговороздатність президента призводить до повного паралічу зовнішньої політики. На східному напрямку теж ось ніяково, і найголовніше – непрозоро.

Десяти смертних гріхів, мабуть, буде досить, для тотального вироку діючій владі. Інше: історія, культура, Табачник, Євро – 2012 – просто дрібниці, порівняно з усім вищеперерахованим. Ми з цим живемо, і жоден опозиціонер не в змозі зібрати без грошей навіть десяту частину Майдану, а за гроші не набере і третини. Це не тільки вирок влади, а й усім нам, хто спостерігає за цим і чекає, що цю роботу за вас зроблять Яценюк, Турчинов, Кличко чи Гриценко. Це наша робота, українські політики не будуть нею займатися – у них зовсім інші плани – зайняти крісла в літаку, який уже в штопорі і ось-ось вріжеться в землю. Пристібатися – не допоможе.