Моя Житомирщина

У червні 1890 року Микола Дашкевич здобуває ступінь доктора загальної історії загальноєвропейської літератури. Творчий доробок вченого становив понад 70 праць. Тривалий час він очолював Київське товариство Нестора-літописця. Добре розумівся на медицині, знав декілька європейських мов. Микола Павлович дуже любив своє село й що літа приїздив до Бежева.

На придбаних у хрещеного батька, головинського землевласника М.М.Саліса (співвласника компанії “Душинський і Саліс”, яка в 1894 році започаткувала добування всесвітньо відомого головинського лабрадориту), трьох десятинах землі на східній околиці Бежева, виключно за власні напрацьовані кошти, звів двоповерховий особняк, заклав пречудові парк, сад, оранжереї. Тут відпочивав він під час студентських вакацій, плідно працював. У будь-якій справі приходив на поміч місцевим селянам. У Києві вчений проживав за адресою: вул. Гоголівська, 15. ( джерело : Чуткий. А. Микола Дашкевич (1858 – 1908) / А. Чуткий. К.: «Темпора», 2008. – 528 с.)

У червні 1941р.  довідавшись про те, де прокладено підземний кабель Берлін – Київ черняхівські підпільник Олександр  Войтенко, Олексій Горбатюк, та Настя Войтенко розкопали та викинули більше метра кабелю розірвавши стратегічну лінію зв’язку та комунікації нацистів.

Десятого червня 1951. – на стадіоні колгоспу ім. Ворошилова в смт. Черняхові в урочистій обстановці відбувся перший районний огляд фізкультурних організацій.

Десятого червня 1953. – завершилось соціалістичне змагання  між МТС №1 (директор т. Ковальчук)  та МТС №2 (директор т. Мусієнко), що знаходились на той час  в смт. Черняхові, результати соціалістичного змагання не виявили явного переможця. («Колгоспник Черняхівщини» № 47 (3240) 14 червня 1953р.)

Десятого червня 1954. – з причини безвідповідальності тодішнього директора МТС 2 Мусієнка,  виникли певні проблеми з підготовкою техніки до збирання врожаю, з 35 комбайнів було відремонтовано лише 15. Головний інженер МТС 2 Міневич пояснював такий стан речей недостатньо кількістю запасних частин та кадровим голодом. Тракторні бригади в цей час були недоукомплектовані комбайнерами. Як відомо в цей час значні контрольні та мотиваційні функції були покладені на первинні партійні організації КПУ які існували в кожному господарстві та підприємстві району. («Колгоспник Черняхівщини №48 (3344) 13 червня  1954 р.)

Одинадцятого червня 1952. – виконком Черняхівської районної ради депутатів трудящих та РК КП(б)У зобов’язало своїм рішенням кожен колгосп та артіль району брати участь в будівництві мостів доріг та шляхів району які в першу чергу повинні будуть слугувати збиранню врожаю, як пріоритетну діяльність на червень 1952 року. («Колгоспник Черняхівщини № 49 ( 3136 ) 15 червня 1952 р.)

Одинадцятого червня 1954. – за високі врожаї хмелю колгоспники артілі ім. Тельмана ( с. Новосілки): ланкова Ємілія Пирогівська, Ксенія Павліченко колгоспниці: Ельза Кондрацька, Ганна Тищенко, Тетяна Бельчик були затвердженні кандидатами на Всесоюзну сільськогосподарську виставку. («Колгоспник Черняхівщини №49 ( 3345) 17червня  1954 р.)

Дванадцятого червня 1949. – в Черняхівському районі відбувся колгоспний недільник по будівництву шляхів і доріг народним методом. В заході прийняло участь 1829 чоловік, і було задіяно 432 підводи коней. До прикладу колгоспники вільскої артілі (голова Прокопчук) спрацювали найкраще, в кількості 260 чоловік та 30 підвод  за один день зробили понад 170 погонних метрів шляху.

Дванадцятого червня 1954. – колгоспники артілі ім. Маленкова с. Крученець побудували льоносушку та льонотіпальний цех. («Колгоспник Черняхівщини №48 (3344) 13 червня  1954 р.)

Тринадцятого червня 1930. – наказом Волинського ОВК по Волинському окрузі № 38 «Про утворення нових сільських рад було утворено Щеніївську сільську раду.

Тринадцятого червня 1953. – льонарі Черняхівщини взяли на себе високе зобов’язання в договорі на соціалістичне змагання з хліборобами Володарсько-Волинського (нині Хорошівського) району – виростити в поточному році на кожному гектарі посіву по 4,2 ц. льононасіння та по 5,8 ц. волокна. («Колгоспник Черняхівщини № 47 (3240) 14 червня 1953р.)

Станом на 14 червня 1830 року маєток, землі та кріпосні селяни належали дворянам, рідним братам Мартіну Людвіковичу Куровському і Ксаверію Людвіковичу Куровському (від імені другого брата ймовірно пішла назва села Ксаверівка). Мартину Куровському належало 106 душ чоловічої статі, а штабс – капітату Ксаверію Куровському – 81 душа. Землі, що в селі і навколо села Новопіль вони купили у поміщика Йосипа Калясантія Бачинського ( ЖДА, фонд 17, запис № 369).

П’ятнадцятого червня 1951. – на базі колгоспу «Прогрес» (с. Клітище) пройшла науково – виробнича конференція хмелярів району разом з науковими працівниками Житомирського науково –дослідної станції хмелярства.

П’ятнадцятого червня 1952. – на стадіоні смт. Черняхова відбулась районна шкільна спартакіада. Перші місця здобули учні черняхівських шкіл.

Шістнадцятого червня 1600. –  Люблінський трибунал виніс ухвалу за позовом Андрія Йосиповича Немирича  та його дружини Маруші до свого рідного брата Матвія Йосиповича, де предметом спору був Черняхів Тимчасом Матвій, незважаючи на «віддалення» від Черняхівської волості, продовжував користуватися тамтешніми маєтками і після смерті батька, що призводило до конфліктів із братом Андрієм (очевидно, йшлося про передання застави). Андрій та Матвій були рідними братами, дітьми Йосипа Немирича. Матвій Немирич (роки життя невідомі) — син Йосипа  Немирича; фундатор Люблінського братства, родоначальник Олевської гілки роду Немиричів. Її представники підтримували православ’я, але в другий половині XVII століття сполонізувалися і прийняли католицтво. Андрій Немирич (роки життя невідомі) — син Йосипа  Немирича; київський земський суддя, родоначальник Черняхівської гілки роду, представники якої були прихильниками протестантської течії социніан, був рідним дідом  Юрія Немирича. Слід зазначити, що відносини між двома лініями роду були доволі напруженими, і не в останню чергу через розбіжності в релігійному питанні. По суті, на прикладі Немиричів можна якоюсь мірою відстежити ті тенденції, що були характерні для українських регіонів Речі Посполитої кінця XVI – третьої чверті XVII ст. загалом. Якщо Олевські Немиричі зберігають вірність православ’ю, попри те, що на початку XVII ст. у Києві не було православного братства. Тертя фіксуються поміж старших братчиків спочатку функціонування Люблінського братства. Збереглося зобов’язання волинської шляхти очевидно від 1601 р. захищати Люблінське та Луцьке Хрестовоздвиженське православні братства від усіляких кривд, під яким є підпис і “судича” земського київського Матвія Немирича. ( Jabłonowski A. Вказ. праця. – T. X. – С. 47; Шляхетський рід Немиричів у справах церковних: волинські акценти (кінець XVI – третя чверть XVII ст . Ігор Бурнейко. )

Шістнадцятого червня1949 – в с. В. Горбаша працівниками Черняхівського радівузла було завершено будівництво та відповідно запущено в експлуатацію радіолінію, таким чином радіоточка з’явилась майже в кожній хаті села. («Колгоспник Черняхівщини № 44 ( 2820)  2 червня 1949 р.)

Шістнадцятого червня 1954. – виконком Житомирської облради депутатів трудящих своїм рішенням за № 727 призначив на 4 липня 1954 р. довибори до Черняхівської районної ради депутатів трудящих ) замість вибулих депутатів) по Зороківському ВО № 11, Городищансткому ВО № 7 та Черняхівському ВО № 38. («Колгоспник Черняхівщини №50 ( 3346) 20 червня  1954 р.)

Шістнадцятого червня 2014. – помер від поранень Олександр Голяченко, уродженець с. Славів Черняхівського району. Звання: Солдат. Посада: Водій. Підрозділ: 95-а окрема аеромобільна бригада. Обставини загибелі: За півтора кілометра від Слов’янська 13 червня колона українських військовиків була обстріляна терористами. БТР Олександра було підбито і коли його витягли, то він отримав 80% опіків. Олександра відразу доправили на лікування у Харків, проте через 3 доби він помер у лікарні від отриманих опіків. Залишилися батьки і двоє старших сестер. Місце поховання: с. Славів, Черняхівський район.