Моя Житомирщина

День музики вже минув, але про одного з черняхівських музикантів пишу зараз. Бо, пам’ятаєте, є такий крилатий вислів: «Усе минає, а музика – вічна». Музика пробуджує в людей мрію  саме в той час,  коли в їхній душі немає місця для марень. Вона з раннього дитинства допомагає знайти гармонію з собою.

Слово «музика» в перекладі з грецької означає «мистецтво муз». Тож веду розмову з тим, кого часто навідують  музи та хто готовий ділитися музикою з усім  світом. Це Анатолій Демчук, директор Черняхівської музичної школи.

Каже, що робота музиканта – то нелегкий хліб, бо потребує не тільки фізичних, а й моральних сил. Музиканти весь свій вільний час проводять за заняттями, кожного дня удосконалюючись. Це й Анатолія Володимировича стосується: крім того, що  займається з дітьми, повинен виділити час для власної гри. Виступає на концертах і вважає, що повинен бути прикладом для своїх учнів.

Він з дитинства був твердо впевнений, що займатиметься лише тією справою, яка буде йому до душі. Музику ж любить,  скільки пам’ятає себе.  Каже, що в його родині  музикантів  не було. Хіба що батько грав на гармошці. А от духові інструменти подобались  малому найбільше. Спершу записався в музичну школу на трубу, але хлопця  не взяли: не було вільних місць. Тож півтора класи закінчив як юний скрипаль, а потім  взагалі  кинув музичну школу. Але щось його весь час манило туди. П’ятикласником таки записався на трубу. Згодом вступив і до музичного училища. А потім була  Донецька державна музична академію імені  Сергія Прокоф’єва. Бачив себе професійним музикантом. Але в долі були інші плани щодо нього.

Анатолій Володимирович каже, що консерваторія готує професійних музикантів і що серед черняхівців, крім нього, є й інші люди з консерваторською освітою. Наприклад, Олександр Горностай, який вчився в нашій музичній школі і згодом закінчив Київську консерваторію. Нині він є генеральним директором Національного симфонічного оркестру України. Колишній учень Анатолія Демчука Дмитро Міщук  зараз навчається в Харківському університеті мистецтв, що також прирівнюється до консерваторії. На 5 курсі Одеської музичної академії ім.О.Нежданової – бандуристка Катерина Мельниченко. Закінчили Львівську музичну академію Інна Капустіна та Владислав Капустін

На моє питання, чи важко керувати жіночим колективом, відповідає: «Не важко, бо мене оточують чудові колеги, з якими легко знаходимо спільну мову. Адже ми музиканти і повинні жити однією дружною сім’єю. Тож у школі завжди багато заходів. Лише цьогоріч відбулися концерти до Дня вчителя, до Дня музики.  Батьківські збори також супроводжуються концертами, адже батьки повинні бачити, як музично зростають їхні діти».

Анатолій Володимирович із гордістю розповідає про останні здобутки учнів школи: Вікторія Тужикова  зайняла третє місце в конкурсі «Великодні дзвони»  (сольний спів). На всеукраїнському конкурсі  імені  Євгена Станковича у Києві  школу представляв  Андрій Гонтарський, він зайняв третє місце, як і Тарас Бугайчук, котрий теж їздив на ці мистецькі перегони.

Питаю у співрозмовника, чи дівчата грають на духових інструментах. Каже, що серед черняхівок вони не дуже популярні, а от у  Малині чи Коростені  є багато таких дівчат-музикантів.

Анатолій Володимирович каже, що наші земляки – люди обдаровані і що духовий оркестр можна створити в кожному селі, було б бажання. А от, наприклад, для камерного симфонічного бракує скрипалів.

Директор музичної школи не просто музикант і викладач – він ще й господарник. І найактуальніше матеріалістичне питання – це ремонт актового залу школи. Як же без нього юним артистам? А для повноцінного відновлення цього приміщення потрібно близько мільйона гривень.

У Черняхівській музичній школі 20 викладачів навчають  159-х учнів. 20 дітей із навколишніх сіл.  70 учнів є пільговиками.

На моє питання про користь музичної освіти Анатолій Володимирович каже: «Діти, які закінчили музичну школу, суттєво відрізняються від інших. По-перше, вони набагато добріші. Музика впливає на їхній душевний стан та значно покращує настрій. У них розвиваються мислення та моторика. За весь час моєї роботи не було жодного учня, який би стояв на обліку в міліції. До того ж музика спонукає людину мислити.

Тож двері нашої школи завжди відкриті для нових учнів, ми завжди раді бачити нові обличчя».