Моя Житомирщина

Цього року квест за сприяння народного депутата України Павла Дзюблика, проведений у день Молоді, був присвячений перейменуванню черняхівських вулиць. Пройшов він цікаво й азартно, по-хорошому примусив нас, юнаків і дівчат, підняти цілий пласт історії рідного краю та України загалом, остаточно закріпити знання про нові назви старих вулиць, які були запропоновані громадськістю та закріплені на сесії депутатами Черняхівської селищної ради.

Ми, молоді, вважаємо процес декомунізації, який завершується в державі, необхідним. Чого не скажеш про старших черняхівців, частина яких переконана, що не варто було вдаватися до перейменування: мовляв, чим погані, наприклад, назви вулиць Жукова, Щорса, Енгельса, Карла Маркса, навіть Леніна? Хочу розповісти їм про перейменування вулиць і погляд молодих на це.

Почну з вулиці Юліана Мовчана, яка ще зовсім недавно називалася вулицею Щорса. Як на мене, вона одна з найошатніших у центрі. Із акуратними будівлями магазинів, кафе, аптеки та спорудою пожежно–рятівної служби. Газифікована, асфальтована, з велелюдним потоком земляків і гостей містечка, які в основному йдуть до лікарні й назад. Чому б цій вулиці не називатися саме іменем відомого лікаря – земляка Юліана Мовчана?

 Юліан Григорович Мовчан – наш земляк: народився в  Зорокові. Він не тільки лікар, актив­ний громадський діяч, журналіст, публіцист, а й член американського об’єднання українських письменників в екзилі “Слово”. У нелегких умовах еміграції написав і видав більше десятка книг, тисячі статей на популярні суспільно-політичні та медичні теми. Особливе значення мають спогади Юліяна Мовчана про визначних діячів науки й активних учасників українського громадсько-політичного життя, а також представників львівської ме­дичної школи – людей, які вражають величезною працездатністю, силою мислення й глибокою вірністю українській ідеї. З особливим пієтетом та почуттям глибокої шани він відтворив відому постать національного руху митрополита Андрея Шептицького, який із його розповіді постає українським Мойсеєм, світочем релігійно-філософ­ської думки.

Думаю, що одну з найкращих черняхівських вулиць справедливо назвали іменем Юліана Мовчана – справжнього українця, якому, на жаль, як і багатьом іншим, довелося стати емігрантом. Тим паче, що на присвоєння імені батька нашій вулиці радо та із вдячністю погодилися доньки Юліана Мовчана, які живуть у Сполучених Штатах Америки.

Хочу заспокоїти тих, хто сумує з приводу втрати вулицею старої назви і нагадати їм, що Микола Щорс  є учасником встановлення радянської влади в Україні, командував Богунським полком у складі Першої української радянської дивізії, а згодом – Першою українською радянською дивізією, яка брала участь у боях проти армії Української Народної Республіки. До Житомирщини Щорс мав безпосереднє відношення – та її теренах воював проти тих, хто відстоював сто років тому незалежність України.

Ми живемо в незалежній Україні, то чого в нас вулиці мають носити імена тих, хто боровся проти неї та її народу?