Моя Житомирщина

Коли племінник Федора  20- річний Андрій Камаєв пішов на фронт, то його дядько не зміг залишитися вдома. Він не міг підвести свою  рідну Пекарщину і  2015 року пішов на фронт. Потрапив у 128 гірсько-піхотну бригаду. Разом зі своїм земляком Василем Кравчуком знаходилися в 3-х кілометрах від Донецького аеропорту. Бої  практично не вщухали ніколи. Перемир’ям і не пахло.

Федір Степанович підвозив весь час до хлопців в окопи пальне, боєприпаси, харчі і воду.

Удома на воїна чекають дружина та дві доньки. Часто телефонують йому, щоб переконатися, що все з ним гаразд.

Федір навіть ніколи й не думав, що після роботи трактористом в райсільгоспхімії, розмінявши вже п’ятий десяток, доведеться  піти на війну і там захищати свою Батьківщину.

Федір Степанович дякує своїм односельчанам за передачі, а черняхівським школярам – за маскувальні захисні сітки, пиріжки та цукерки, малюнки, листи та аплікації.

Пекарщина та Мокренщина пишаються своїми земляками – захисниками Вітчизни: Федором Степановичем Охмаком, Андрієм Антоновичем Камаєвим, Олександром Петровичем Краснобоким,  Миколою Сергійовичем Гусаром,  Сергієм Сергійовичем Гусаром.

Людмила СОВСІМОВА