Моя Житомирщина

Скорботний День пам’яті жертв голодоморів уже минув, але залишив у наших юних душах щемний спомин і розуміння того, що невинно убієнних треба згадувати не тільки в певні дні і дати.

Біля пам’ятника Жертвам голодомору  в Черняхові ведучі й інші учасники заходу розповіли  про ті страшні часи. Ну як тут не вжахнутися? У людей забирали останні колоски, залишаючи лише голодну смерть. Як тільки не ховали селяни їжу: і закопували у землю, і топили у колодязях, – але все це знаходили і забирали до останньої крихти. Багато чого із забраного гнило і цвіло на сусідніх залізничних станціях під пильною охороною.

Черняхівці на траурному мітингу в той день, 26 листопада, казали, що жити тільки минулим не потрібно. Його треба знати, сумувати за полеглими і не повторювати помилок минулого. Жити сьогоденням та гордо дивитися в майбутне.