Моя Житомирщина

Він поїхав на передову, щоб лікувати поранені душі воїнів. І це в нього виходить. Усвідомлює потребу свого перебування там. І великий ризик також: він батько трьох дітей. Але ж має бути духовний батько й наставник у тих, хто щодня ризикує своїм здоров’ям і життям, захищаючи всіх нас від лютого ворога.

Отець Володимир чудово розуміє, що, крім духовних потреб, у бійців існують ще й матеріальні. Тому починав свій шлях на передову як волонтер. Возив на фронт буржуйки від «Даніко», бачки, взуття великих розмірів для солдат-богатирів, яке діставав у монастирі, фіточаї, що їх збирав і сушив разом із прихожанами, продукти харчування.

Не припиняв волонтерствувати і коли став капеланом у 301-у окремому батальйоні морської піхоти в Широкіному. Тут уже «передачі» в зону АТО виросли до вантажівок з лісом для спорудження бліндажів. Працював у цьому напрямку з командою «КОНКРЕТНИХ СПРАВ».

Учора, 3 лютого, після відпустки повіз на передову гостинці від черняхівців, головинців та некрашівців: каву, чай і печиво від Андрія Нечуя-Вітра та Андрія Руденького, миючі засоби від Олександра Опанасенка та Марії Авдійчук, солодощі та малюнки від учнів і вчителів Черняхівської школи і головинських студентів, теплий одяг від Людмили Ричагової, домашню ковбасу і м’ясні рулети від фермера Михайла Котвицького.

Нещодавно у капелана Володимира Янчука був день народження. Волонтери Черняхівщини і бійці-земляки вітають побратима і бажають здоров’я та Божого благословення йому і його родині. І миру нам усім.