Моя Житомирщина

Прості люди  кажуть: якщо забрати лікарню й пошту, – то й села не буде. Важко з цим не погодитися. Сьогодні поштар приносить не лише листи, газети й пенсію, а також – продукти харчування, необхідні господарські товари та надає ряд інших важливих послуг, як-от: послуги страхування чи поповнення мобільного рахунку.

З розвитком Інтернету пошта зараз на межі вимирання. Але поштарі й надалі сумлінно виконують свою роботу.

Зокрема в Троковичах на пошті 35 років працює Валентина Химач. Жінка обслуговує 2-гу дільницю, а це 220 дворів. Каже, що колись легше було- послуг було менше. А нині фізично непросто возити разом із кореспонденцією різні товари. Але пані Валентина підкреслює: будь-яка робота важка, головне працювати в задоволення, виконувати план роботи. А план у відділенні поштового зв’язку в Троковичах виконують постійно, часто й перевиконують. Наприклад Інна Кучер, що працює листоношею вже 15 років, у січні цього року перевиконала план на 200%. “Треба вміти гарно з людьми спілкуватися”,- каже Інна Іванівна. Знаю, що листоноші справді вміють спілкуватися з людьми. Вони, не поспішаючи, зупиняться біля кожного двору, розкажуть людям про останні новини й новинки, порадять, підкажуть, допоможуть обрати підходящу газету для передплати чи придбати необхіду в господарстві річ. У відділенні поштового зв’язку в селі Троковичах працює четверо листонош, що обслуговують два села – Троковичі й Некраші. Керівником відділення є Лариса Климчук, яка працює тут уже 16 років. Лариса Іванівна пам’ятає: коли прийшла на роботу, на пошті було багато посилок, листів. Сьогодні ж у поштовому відділенні милує око ошатна вітрина, що пропонує кожному гостю якісні товари на будь-який смак. Також на пошті можна придбати газети, кросворди, журнали, листівки, календарики. А ще – отримати чи надіслати посилку, передплатити улюблене видання і навіть оплатити кредит. Весь спектр послуг довго перераховувати. Колектив тут дуже дружний. Чарівні жінки зізнаються, що роботу ні нащо не проміняли б, адже в такому колективі під керівництвом Лариси Іванівни працювати приємно й цікаво.

Мають листоноші й інші таланти. Наприклад, Інна Кучер зізнається, що свого часу багато в’язала одягу собі й дітям. Валентина Химач каже, що немає такої господині, яка б не вишивала.У Валентини Дмитрівни окрасою дому є вишиті рушники. Але є господині, для яких вишивання – не просто обов’язкове вміння, а справжній поклик душі. Саме такою майстринею на всі руки є Ольга Сич. Ольга Сергіївна працює листоношею одинадцятий рік. До того 18 років трудилася на посаді секретаря в автобусному парку, далі була ферма, хміль, а тоді – пошта.

Найдовше у відділенні поштового зв’язку працює Надія Онищук. Надія Іванівна обслуговує село Некраші, а це 263 двори. 25-тирічною дівчиною прийшла вона працювати на пошту. Думала, що попрацює недовго. Однак доля склалася так, що жінці вже 60, а вона й нині не хоче полишати улюблену роботу. Пані Надія ще пам’ятає, як на початку 80-х пошту розносили пішки. А вже згодом з’явилися велосипеди. Звісно, й на велосипедах часом не просто возити важкі сумки, але жінка не бідкається, бо робота улюблена. Безумовно, кожна справа має бути винагороджена. А яких нагород треба листоношам? Кажуть, найприємніше – добре слово і вдячність людська. Ну і звісно, гордість переповнює, коли під час зборів у районі начальник Центрального відділення поштового зв’язку Черняхів -1 Руслан Миколайович Медвідь схвально відгукується про роботу Троковицького відділення. Наче крила виростають за спиною, і хочеться працювати ще краще, ще продуктивніше, бо ж працюєш для людей.