Моя Житомирщина

Тепло родинного дому – найбільша цінність родини Марії Петрівни Литвинчук із Селянщини. Усілякі життєві біди на негаразди велика сім’я завжди долала разом – підтримуючи одне одного та надихаючи на кожен новий день. Жінка вважає, що стосунки між найріднішими людьми повинні переплітатися нитками любові й поваги, особливим ставленням одне до одного, взаємодопомогою та відчуттям затишку. Саме така атмосфера панує в домі пані Марії – жінки, яка виростила трьох дітей і якій довелося замінити п’ятьом онукам і батька, й матір.

Марія Петрівна народилася 1 серпня 1943 року в селі Харліївка  Попільнянського району в багатодітній родині:  була сьомою дитиною із восьми. Після закінчення місцевої десятирічки  навчалася в зоотехнічному технікумі у Фастові, та через стан здоров’я провчилася лише  рік. Працювала в лікарні санітаркою.

Вийшла заміж у 1963 році за Віктора  Івановича Литвинчука. У шлюбі народилося троє дітей: сини Володимир та Сергій і донечка Людмила. Має 9 онуків і 5 правнуків. Усі вони є втіленням родинного добробуту й гарного виховання.

Коли в  родину 14 років тому прийшла біда і п’ятеро її онуків залишилися сиротами, – не вагаючись, взяла їх до себе на виховання, замінивши їм  батька й матір.

Нині всі вони вже дорослі: Аліна заміжня та має 3 дітей; Мар’яна зараз знаходиться в декретній відпустці; Настя працює програмістом; Женя навчається  на другому курсі морехідного коледжу технічного флоту Одеської національної морської академії; наймолодша онука Жанна закінчила 11 клас Селянщинського спортивного ліцею ім.Олександра Голяченка, мешкає разом із Марією Петрівною.

Старші залюбки навідуються до своєї бабусі й невтомно дякують за виховання та приклад сімейного затишку й родинного тепла.

• Ми дуже дякуємо своїй бабусі за те, що вона виховала нас, не побоялася життєвих труднощів, стараємось завжди допомогати їй. Любимо, цінуємо і з великою повагою та вдячністю ставимося до неї. Звичайно, ми згадуємо маму, сумуємо за  нею, але бабуся із усіх сил старалася замінити нам неньку, і їй це вдалося, – зізнаються онуки.
• Бабуся – це наша найрідніша людина, наш порадник, підтримка, ми всі її безмежно любимо та радіємо, що вона у нас є. Це наша гордість, – каже із вдячністю наймолодша онука Жанна.

Велика родина для пані Марії – це затишок. Вона обожнює дитячий сміх, спілкування з ріднею. Для неї всі діти рівні, всім однаково дарувала свою материнську любов, турботу, ніжність, приділяла кожному особливу увагу.

Марія Петрівна – трудівниця й гарна господиня: не любить сидіти на місці, постійно знаходить для себе роботу, має господарство і доглядає за ним. Її поважають односельці, ставлять за молодшим.

Онуки доземно вклоняються своїй бабусі  за її велике серце.

Низький уклін  Вам, Маріє Петрівно,  будьте здорові.