Моя Житомирщина

Шанована жінка нашого села Євгенія Прокопівна Бойко народилась у Ксаверівці 1941 року в родині офіцера та різноробочої. Тут проживає і досі. Ще змалку спізнала всі труднощі сільського життя: часи були такі, що доводилося працювати від зорі до зорі.

Навчалася в Клітищенській школі. Закінчила вісім класів.

Після школи доводилось працювати на різних роботах: збирати льон, хміль, сапати буряки, садити, копати та перебирати картоплю. Пані Євгенія ніякої роботи не цуралася. Доводилось працювати і телятницею на фермі. Доглядала 100 телят. Цій нелегкій роботі присвятила 4 роки свого життя. Два роки пасла телиць. Потім набрала собі групу корів – 14 голів.

Понад десять років працювала дояркою, надоювала по 2200 літрів молока, займаючи II місце в Черняхівському районі.

Так би й далі працювала на фермі, якби не один прикрий випадок: під час прибирання на фермі вона впала і зламала ногу, рік ходила з палицею. Довелось покинути роботу на фермі і лікуватися. Відновивши здоров’я, жінка залишилася працювати в Ксаверівській лікарні – пралею. Так тривало три роки. Також Євгенія Прокопівна понад шість років трудилась санітаркою в пологовому будинку, а паралельно влітку оформляла відпустки працівникам лікарні, а взимку займалась опаленням цього медичного закладу.

Жінка працювала санітаркою аж до того часу, поки не захворіла її мати, а далі вимушена була покинути роботу, бо треба було доглядати хвору. Рік не працювала. Пройшов час, її мама одужала, і пані Євгенія знову повернулась на роботу в Ксаверівську лікарню: дуже вже любила свою роботу. Загалом жінка має 44 роки стажу, з них 28 – у лікарні.

За сумлінну роботу в 1980 році їй вручили відзнаку “Ударник комуністичної праці”. На той час у Ксаверівці був славний хор – ланка, учасники якого виконували українські пісні. Євгенія Прокопівна також співала в ньому. Жінка й досі пам’ятає: на пенсію її проводжали всім селом, співав хор, вручали почесні грамоти, дарували квіти.

Весь час по життю її супроводжує чоловік Олександр Савкович. Він є її опорою та підтримкою. Вони вже багато років ділять разом як сумні, так і радісні моменти життя.

Крім гарного, співочого голосу, жінка має ще й талант до вишивання та в’язання. Улюбленою справою займається все своє свідоме життя. В’яже светри та серветки, вишиває пошивки.

Поряд із домашніми клопотами завжди знаходить вільну хвилинку для цього захоплення.

“Сиджу вишиваю, в’яжу, наспівую улюблені пісні”, – ділиться пані Євгенія. Свої роботи нікуди не реалізовує, а творить для себе, так би мовити, для душі.

Зараз Євгенії Прокопівні 74 роки. Її енергії та завзяттю можна позаздрити.