Моя Житомирщина

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Інколи буває так, що особа і звернулася до суду за захистом своїх прав, або була залучена до вирішення спору, але була позбавлена участі у розгляді своєї справи за непередбачуваних обставин. У такому разі постає необхідність або можливість проведення заміни в цивільно-процесуальних правовідносинах, тобто щодо процесуального правонаступництва. Процесуальне правонаступництво – це перехід процесуальних прав та обов’язків від однієї особи, яка в провадженні  є стороною або третьою особою, до іншої у зв’язку з переходом до неї матеріальних прав.

Відповідно до ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи, яку він замінив.

Підставами для настання процесуального правонаступництва є (аналізуючи ст. 55 ЦПК України):

1) смерть фізичної особи або припинення юридичної особи. Згідно з ч. 1 ст. 47 ЦК України, правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Також слід пам’ятати виключення з правила, а саме підстави припинення зобов’язання кредитора чи боржника: зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою; зобов’язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов’язаним з особою кредитора (ст. 608 ЦК України). Можна зробити висновок, що процесуальне правонаступництво відноситься лише щодо матеріальних прав, оскільки, особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом, не мають економічного змісту, тісно пов’язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав (ст. 269 ЦК України). Виключенням є лише авторські права, захист яких переться спадкоємцям.

2) припинення юридичної особи. Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 104 ЦК України). Юридична особа – правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої юридичної особи – правонаступника. Якщо юридичних осіб – правонаступників, що утворилися внаслідок поділу, більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть солідарно. Якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов’язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи – правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася (ч. 5, 6 ст. 107 ЦК України).

3) заміна кредитора чи боржника у зобов’язанні. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

а) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

б) правонаступництва;

в) виконання обов’язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

г) виконання обов’язку боржника третьою особою.

д) в інших випадках, встановлених законом.

При цьому заміна кредитора не допускається, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Так, відповідно до ст. 515 ЦК України, заміна кредитора неможлива у зобов’язаннях, нерозривно пов’язаних з його особою, зокрема в зобов’язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю. Боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу), проте тільки за згодою кредитора (ст. 520 ЦК України). У разі допущення до участі у справі правонаступника суд повинен перевірити дотримання норм, які визначають форму правочину щодо заміни сторони в зобов’язанні (ст. 513, 521 ЦК України), порядку її проведення (ст. 516, 520 ЦК України).

4) інші випадки заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір (наприклад, перехід права власності на об’єкт, що є предметом спору) тощо.

Суб’єктний склад. Це можуть бути лише сторони або треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи. Третіми особами можуть бути ті, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, так і ті, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Змістом процесуального правонаступництва є усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, які обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи, яку він замінив.