Моя Житомирщина

Як і скрізь в Україні, екологічні проблеми є і в Черняхівському районі. Начебто всі й зацікавлені у збереженні довкілля: і влада, і санепідемслужба, і звичайні люди.
То звідки ж беруться сміттєзвалища на узбіччях доріг, у ярах та лісосмугах? І чому навіть офіційні смітники виглядають як несанкціоновані і нагадують кадри з фільму «Сталкер» Андрія Тарковського?
Йдеться в першу чергу про «головний смітник» Черняхова, який знаходиться через дорогу від одного з чудес Черняхівщини – «Життєдайного джерела Богородиці».
Місцева влада часом проводить заходи із впорядкування сміттєзвалища, наприклад, обгородила його бетонними плитами. Але що робити зі сміттям, яке вітер доносить до святої води? Та й не тільки: поліетилен та інший непотріб вкриває навколишні поля, людські городи та пасовище. Біда ще й у тому, що чимало людей не довозить сміття до смітника і викидає його в канаву чи посадку – за кількадесят метрів від мети поїздки.
Який вихід і чому він не знайдений досі?
Хтось скаже: керівникам районної та селищної рад, райдержадміністрації слід тримати під контролем питання екології селища та району, дообладнати сміттєзвалище, частіше штрафувати за повсякденне свинство, проводити роз’яснювальну роботу серед населення. Це все так. Але не є остаточним вирішенням проблеми. Якщо навіть обгородити смітник високим суцільним муром, то сміття нікуди не дінеться з нашої землі. Закопати його? Спалити?
Ні – переробити. Так роблять у цивілізованому світі.
То в чому ж проблема? Чому досі в нас не побудували сміттєпереробний завод? Та нам і заводика б вистачило. Невигідно? Абсурд: сміттєпереробний бізнес у всьому світі один із найприбутковіших. Нема коштів? А навіщо інвестори? Не хочуть до нас іти? А хто їх гукав?
Інвестори, приходьте! Черняхівці на вас чекають.

Софія Дем’янчук