Моя Житомирщина

Член обласної комісії з топоніміки, обласний провідник Організації українських націоналістів Олександр Прищепа запропонував переназвати вулицю Фрунзе в Головиному на честь педагога, краєзнавця і свого побратима по лавах ОУН Петра Захарчука. Так і зробили.

Головним багатством землі є люди, і особливо ті, які дбали чи дбають про свій край. Один із таких  – Петро Володимирович Захарчук.

Простий і скромний  учитель географії, він був надзвичайною людиною, яка випереджала час. У далекі вже сьогодні й непевні 90-ті роки зумів побачити майбутнє: майбутнє освіти, науки, природи, майбутнє життя. Уже тоді Петро Володимирович пропагував пріоритетність здобуття знань шляхом вивчення природи, її законів, таємниць не з книг, а із власних досліджень.

Він був одним із перших у районі, хто став серйозно співпрацювати з Малою Академією наук. Його вихованці Юлія Подопригор та Руслан Чепурний  успішно захищали екологічно-дослідницькі проекти й наукові роботи на обласному та всеукраїнському рівнях.

Петро Володимирович і сам займався науково-дослідницькою діяльністю. Був дійсним членом Українського географічного товариства. Став організатором та засновником єдиного в районі і в області шкільного географічного товариства «Планета», яке працювало на базі Черняхівського районного будинку школярів.

Вивчаючи природу рідного краю, він із групою юних науковців проводив польові дослідження, природоохоронну та велику просвітницьку роботу. Неодноразово на базі шкільного географічного товариства «Планета» проводилися триденні семінари обласного та всеукраїнського масштабів.

Петро Володимирович тісно співпрацював із відомими в Україні науковцями, письменниками, мистецтвознавцями. Його таланту, людяності й доброзичливості вистачало для всіх.

Неодноразово роботи Петра Захарчука вигравали гранти міжнародних організацій. Завдяки цим коштам було придбано найсучасніше обладнання, техніку, спорядження для шкільного товариства.

Саме завдяки його світлому генію та доброму серцю наші вихованці мали нагоду побувати на відпочинку у Карпатах й тодішньому Ленінграді.

До  науково-дослідницької спадщини Петра Володимировича увійшли такі історико-методичні нариси, як «Стежками Бистриївки в минуле і майбутнє», «Великі проблеми малої річки», «Екологічна стежка «Пам’ять» та інші.

Любив свій край, Україну, природу,  людей,  свою справу. Любив життя…

Саме завдяки його починанням і самовідданій праці у Головиному досі пріоритетними залишаються питання охорони та збереження довкілля.

Пишаємося нашим земляком і радо сприйняли інформацію про увіковічнення його пам’яті у назві вулиці.

Петре Володимировичу, вічна Вам пам’ять.

Тамара Прокопчук