Моя Житомирщина

Щороку в третю неділю червня в Україні  відзначають своє професійне свято люди найгуманнішої професії – медичні працівники. Професія лікаря-цікава, важка й відповідальна водночас. Медичні  працівники повинні  бути майстрами своєї  справи: в їхніх руках життя пацієнтів. Це все гарно розуміє жителька села Новополя – Валентина Яківна Плотніцька, адже віддала цій роботі 40 років свого життя.

Народилася вона 14 серпня 1941 року в селі Вишневому Черняхівського району в багатодітній родині. Її батько – Яків Васильович Бутрик працював  бухгалтером, а мати –  Катерина Василівна  – колгоспницею. Окрім Валентини, в родині виховували ще  шестеро дітей.

У повоєнні часи  доводилося нелегко: тяжко  працювали, до роботи привчали й дітей.

Жінка пригадує, що саме з юних літ полюбила медицину й роботу з людьми. Тож  після закінчення Селянщинської середньої школи вступила до Житомирського медичного училища. Після  закінчення навчання Валентину  направили на роботу в Новопільський фельдшерсько-акушерський пункт.

Якраз тоді вона  познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Михайлом,  1961 року зіграли весілля. Прожили разом 33 щасливі роки. Виростили та виховали двох синів та доньку.  На жаль,  1994 року чоловік помер, але жінка й досі згадує ті прекрасні миті життя з ним: Михайло Григорович був справжньою підтримкою та опорою в житті. Наразі  жінка має п’ять онуків та двох правнуків.

Коли запитуєш, чи  важка  праця  медика, жінка, посміхаючись, каже: «Ні, не важка, головне  –  бути відповідальним, знати й любити свою роботу».

За сумлінну роботу портрет Валентини Яківни тричі розміщали  на дошці пошани в районній лікарні. Нагороджена знаком “Переможець соціалістичного змагання»” , медаллю ” Ветеран праці”.

Нині жінка на заслуженому відпочинку. Займається домашнім господарством, а її справу гідно упродовж 20 років прожовжує  донька Аліна, яка є медичним працівником у тому ж таки Новопільському ФАПі. Пані Валентина пишається, що справа всього її життя гідно продовжується.

На моє питання,чого їй найбільше  хочеться зараз, жінка відповідає: «Більше за все хочу миру в Україні».

Отож вітаємо Валентину Яківну з професійним  святом, дякуємо за сотні врятованих життів. Бажаємо міцного здоров’я й довгих років життя.