Моя Житомирщина

Вулиця Свободи (колишня Чапаєва) – затишна й зелена. Своїми городами й садками виходить на берег річки Очеретянки й ставу. Перед тим, як писати про нову назву вулиці, прочитала на одному із всеукраїнських сайтів про те, що до 25 – ї річниці Незалежності у Києві, на Хрещатику, запустили проект «Люди Свободи».

Виставка та короткі відеоролики розповідають про людей, які своєю працею та боротьбою в минулому столітті зробили можливим відновлення Незалежності України. На виставці представлено 25 героїв.  Це поети й політики, військові й музиканти, науковці й художники.  Боролися за свободу народу,  творчості, думки. Кожного з них жорстоко ламали – когось у тюрмі, когось у «шарашці», фізичними чи моральними тортурами.

Тут є стенди, присвячені ідеологові українського націоналізму Миколі Міхновському, вченому Агатангелу Кримському,  меценату Євгенові Чикаленку, художнику, автору перших українських державних знаків Георгію Нарбуту. Є стенди композитора Миколи Леонтовича, головного отамана Холодноярської Республіки Василя Чучупака, першого голови ОУН Євгена Коновальця, першої у світі жінки – офіцера Олени Степанів, режисера й актора Леся Курбаса, поетеси та громадської діячки Олени Теліги, нашого Сергія Корольова, геніального Василя Стуса, композитора і співака Володимира Івасюка,  Героя України В’ячеслава Чорновола , наймолодшого героя Небесної сотні Назара Войтовича та інших.

А я собі думаю про те, чому б у нашому Черняхові не зробити щось подібне. Не тільки для жителів вулиці Чапаєва, а й для всіх нас. Особливо ж для тих, котрі ходили й збирали підписи у жителів колишньої вулиці Жукова, щоб вона так і продовжувала носити ім’я радянського полководця-ката українського народу. Хай не в центрі подібні стенди  виставити – вигадати якийсь інший варіант: не в бібліотеці чи музеї, – а в людних місцях.

На стендах на Хрещатику небагато текстової  інформації. Думаю, це зроблено для того, щоб відвідувачі виставки, прочитавши зовсім трохи про цих людей Свободи, зацікавилися та почали самостійно шукати інформацію про них. Те саме маю на меті, пишучи цю замітку.

А як же бути з Чапаєвим? Для значної частини люду він, певне, так і залишиться героєм улюблених анекдотів, для багатьох серйозних вчених – ідеологічним міфом давньої війни, для всіх же нас – військовим діячем Російської імперії та більшовицької Росії.  Тож не думаю, що він потрібен Черняхову. Українському Черняхову. Чи не так?