6 Жовтня, 2017 | 
Автор: 
Жителі Пекарщини просять допомогти вирішити проблему з благоустрою кладовища
Кладовище-місце духовного зв’язку з тими,хто відійшов у вічність. І, мабуть, ,у кожного є клаптик землі, куди хочеться прийти, щоби вклонитися пам’яті близьких, помолитися, покласти квіти та побути на самоті зі спогадами.
Однак жителі села Пекарщина, що в Черняхівському районі, не можуть цього зробити, адже зі слів одного з жителів, на місцевому кладовищі дерева впали і потрощили хрести й огорожі .
З наболілою проблемою небайдужі місцеві жителі звернулись про допомогу до редакції газети «Нове життя .
«Ми, жителі с. Пекарщина, звертаємось до редакції газети «Нове життя» з проханням про допомогу!
На сході села, де були присутні представники району: В.Р. Троценко, О.П. Трохименко, О.М. Чайківська, піднялося наболіле питання, яке стосується благоустрою кладовища.
Відтоді минуло багато часу, проте нічого не змінилося. Сільського голову В.Ф. Брика та секретаря сільської ради неодноразово було поставлено до відома про ситуацію, що склалася, але з їх сторони не було помітно руху. Завжди звучала відповідь: “Це не наші обов’язки, робити нічого не будемо”.
Поламані дерева лежать на могилах більше двох місяців, побиті хрести, огорожі. Від бетонних секцій, якими огороджена територія кладовища, лишень одна шкода, коли вони руйнуються.
Тому ми, жителі с. Пекарщина, хочемо дізнатися, хто несе відповідальність за цю ділянку землі та повинен займатися її благоустроєм. Це святе місце для кожного з нас »,-йдеться у листі.
Можна зрозуміти обурення людей,адже уявіть себе на місці тих, які приходять вшанувати пам’ять своїх близьких і бачать безлад на рідних могилах …. Просто задумайтеся,чи варто чинити наругу над пам’яттю померлих і завдавати болю живим.
Розміщено в категорії Новини
(Поки ніхто не голосував)
Завантаження...
Ой людоньки! Що коїться на білому світі, навіть мертвим спокою немає. Що ж робити, куди йти, кому казати?! Ой лишенько
Парадоксальна ситуація. Допоки кандидат не став головою, обіцяє все: і кладовище зробити раєм для мертвих і живих і зірки з неба спустити персонально кожному і життя в шоколаді і золоті гори всьому селу. І як тільки стає головою одразу як той поганий танцор, стає ні на що не здатним. Чому так?!
Окрім кладовища ще й в самому селі багато питань на які сільському голові байдуже, наприклад одне з таких освітлення вулиць- деякі взагалі в темноті, а голова просто розводить руками, хоча отримує кошти на заміну ламп і так далі…
Які є варіанти вирішення ситуації. Ось наприклад. Укласти договір із спеціалізованою фірмою, що зрізує високі дерева. Вони приїдуть, приціняться . Якщо коштів у сільській раді небагато можна домовитись, що вони зрізують дерева, а всю деревину забирають собі. Так можна здійснити взаєморозрахунок. А до прибирання гілля уже після робіт залучили безробітних, які знаходяться на обліку у центрі зайнятості.
Створити ініціативну групу з відповідальних жителів села для збору коштів на знесення дерев на кладовищі. Сільському голові В. Брику доручити укласти угоду зі спеціалізованою організацією по знесенню дерев. Фінансування даних робіт провести за кошти самооподаткування, або звернутись за фінансовою допомогою до щебнезаводу який знаходиться на території сільської ради. Але тут питання, тоді навіщо потрібні сільський голова і сільська рада, коли на очищення кладовища гроші будуть збирати з селян. А коштів потрібно буде чимало, я прикинув – не менше 200 тис. грн., а той більше Тож звісно, що люди будуть невдоволені таким рішенням, бо доведеться віддати з кожного двору понад 2000 грн. Та й чи вдасться зібрати потрібну суму?
Велика проблема зі самосвідомістю українців, ми не навчені самоорганізовуватись. І вцьому якраз буде перевірка селянам чи здатні вони самоорганізуватись. А тимбільше сільському голові чи здатен він взагалі на щось суттєве та серйозне.