Покликання Людмили Литвинчук із Новополя – виховувати дітей
Виховання дітей – велика відповідальність. А особливо коли це стосується дітей чужих. Хоча, як відомо, чужих не буває. Всі вони однаково хочуть любові, тепла, уваги. Головне, щоб була людина, яка зможе дати все це і виховати хороших, слухняних діток. Саме такою є завідуюча дитячого дошкільного навчального закладу “Сонечко” в селі Новопіль.
Людмила Литвинчук народилася в Новополі. Її тато Франц Францович працював агрономом у колгоспі, мама Галина Петрівна – агрономом-хмелярем та бригадиром.
Пані Людмила була старшою дитиною в родині. Має молодших братів – Петра та Ярослава. Її ще змалку привчали до праці, вона з радістю допомагала батькам виховувати братів. Жінка понад усе любила дітей, тому з вибором професії не сумнівалась – вступила до Коростишівського педагогічного училища ім.І.Я.Франка, де отримала диплом за спеціальністю “Вчитель початкових класів”.
Працювала в рідному селі вчителем початкових класів, паралельно вступила до Державного педагогічного університет ім. Г.C.Сковороди в Переяславі-Хмнльницькому, де й здобула вищу освіту.
3 2007 року Людмила Францівна працює завідувачкою дитсадка “Сонечко” в Новополі.
“Своєю роботою я дуже задоволена, бо завжи мріяла бути біля дітей”, – каже пані Людмила.
За сумлінну працю її неодноразово нагороджували подяками та грамотами відділу освіти Черняхівської райдержадміністрації. “Наш колектив ДНЗ уже протягом 4 років тримає перше місце з оформлення садочка та його території”, – з гордістю говорить Людмила Францівна.
Дякує за допомогу батькам та чоловікові Олександру, які її постійно підтримують. Разом із чоловіком виховують донечку Зоряну. Пишається пані Людмила й тим, що в такий тяжкий час для країни її рідний брат Ярослав боронить рідну землю від ворогів.
Людмила Францівна є шанованою людиною серед односельців: залюбки дасть пораду, допоможе всім, кому потрібно, в скрутну хвилину. Жінка виховала та провела в школу чимало діточок. Її дуже люблять і поважають вихованці, для них вона стала другою мамою. В свою роботу пані Людмила вкладає всю душу.
Важливим для жінки є вміння вчитися на своїх помилках, здатність визнавати власну неправоту, а також уміння усміхатися життєвим труднощам.
«Постійно намагаюсь удосконалюватись і наблизитися до свого ідеалу”, – ділиться Людмила Францівна.
Весь свій вільний час жінка присвячує родині та вихованню донечки, допомагає їй із навчанням, вчить писати твори, привчає до читання книг.
Тож хочеться привітати іменинницю з 30-літтям та побажати їй міцного здоров’я, сімейного благополуччя, успіхів і всього найкращого.
Дай Боже Людмилі Францівні всього найкращого..а Франц Фран
цович щоб випив добре за здоров”я своєї чуречки (по польськи-донечки)най вона жиє сто лят.
Францівно!!!Я бажаю тобі самій розпоряджатися своїм життям. Адже ніхто не побажає сам собі зла. Але не бажаю бути незалежною. Незалежна жінка змушена купувати те, що може собі дозволити. Я бажаю бути коханою, необхідної, обожненої і бажаною, тому, що саме така жінка отримує все, що може побажати, всі її мрії збуваються, для неї немає неможливого, бо вона – королева долі.
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!!!
Дитинство – це ранок життя,
А ранок має бути щасливим…
Францівна!!! Прийміть Найщиріші вітання і від депутатів Новопільської сільської ради!!! Здоров’я, успіху, любові!!!