Моя Житомирщина

Шкільні роки – безперечно один із найкращий періодів життя. Школа – це шкільні друзі, шкільні вчителі, перші закоханості. Саме у школі ми отримуємо базові знання з різних дисциплін та безцінні поради для подальшого життя.

Всі свої 11 років навчання я провів у  Троковицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів, яка вже під час закінчення мого навчання стала Троковицьким природничо-екологічним ліцеєм. Відразу згадую перший день коли ти приходиш у 1 клас, ти ще нікого не знаєш і відчуваєш себе якось некомфортно, але вже  в той же день  ти знайомишся з своїми однокласниками, знаходиш нових друзів і тоді шкільне життя стає набагато приємнішим та цікавішим.

У початковій школі мені подобалося, але я чомусь не любив два предмети: математику і малювання, хоча гроші вже тоді  рахувати вмів і сонечко з хмарками теж міг намалювати.  Моєю першою вчителькою була Єлфімова Олена Леонідівна. Згадую, як на математиці я говорив, що ми неправильно приклади робимо. Вона говорила,  що від меньшого числа не можна відняти більше, а казав, що 10-15= -5 і показув на канкуляторі. У початковій школі було досить весело – це  час безтурботності, ти просто живеш, навчаєшся, відчиваєш і більше тобі нічого не потрібно.

Далі була старша школа.  Саме тут розпочалася моя активна участь у житті навчального закладу. Шкільне самоврядування, урочисті лінійки, святкові концерти, а далі КВН, агідбригади, МАН та навіть поїздки до Києва та Луганська.  Найбільше мені подобалися  агідбригади – було дуже класно і весело. Під час тренувань до різноматних виступів – часто можна було ще й  не йти на урок, що в той ще юний  вік  не могло не подобатися.  За період навчання  у нас змінилос ж три класних керівника: Валентина Володимирівна Дорошенко, Галина Василівна Дорошенко, Сич Світлана Василівна. Кожна з цих жінок унікальні, вони професіонали, які давали нам корисні поради та ділилися своїм досвідом.  Наприклад із Сич Світаланою Василівною , яка  є депутатом Троковицької сільради, я зараз співпрацюю вже як депутат  Черняхівської районної ради.

Згадую і незабутні поїздки від школи до Києва та Луганська. Якщо до нашої столиці дорога не займає багато часу, то до Луганська ми їхали на потязі досить довго. Але під час таких поїздок ти ще більше зближуєшся з учителями, знаходиш нових друзів та гарно проводиш час і трошки відпочиваєш від шкільних буднів. Окремо хочу сказати про наш шкільний новорічний КВН – це було просто дивовижно, весело,  тут збиралося стільки людей, що їх не міг вмістити весь перший поверх старшої школи. Сподіваюся, що таку новорічну традицію відновлять у цьому році.

Хочу сказати, що у школі я не був відмінником, але завжди вмів поєднувати навчання з різноманітним шкільним життям у всіх його проявах. Напевне саме завдяки школі, зокрема і урокам історії з Козлюком Володимирем Андрійовичем стам цікавитися громадським життям, а далі і політикою. В подальшому став помічником одного з депутатів обласної ради, який зараз є мером Житомира, а у 2015 році і сам був обраний депутатом районної ради від села Троковичі.

Я пам’ятаю кожного свого вчителя і кожен шкільний предмет.  Шановні вчителі, дякую Вам за знання, які Ви мені дали,  за безцінні поради, дякую, що за те, що зробили шкільні роки корисними та цікавими!

Анатолій Мельниченко, депутат Черняхівської районної ради

3 коментарі to “Анатолій Мельниченко: Спогади про шкільні роки”