21 Липня, 2016 | 
Автор: 
Розміщено в категорії 
Tags: 
Вірші черняхівки Алли Цуд написані для нас
Справжня поезія буває різною: Павло Тичина не схожий на Максима Рильського, А Ліна Костенко – на Івана Драча. Проте, як на мене, вірші завжди «схожі» на своїх авторів. Вірші черняхівки Алли Цуд схожі на неї, як на рідну матір: такі самі щирі та сповнені народної філософської мудрості.
Надрукувати у нас свою поезію Алла погодилася не відразу: як правило, поети самокритичні. Якщо вони поети, а не графомани. У другому випадку несуть і несуть своє римування до редакцій.
Хоча Аллі Цуд не звикати до публічності. Працюючи в Черняхівському районному будинку культури, почувається на сцені своєю. А із заснуванням Черняхівського молодіжного театру ляльок стала однією з його зірок. Не перебільшую, бо ж озвучені нею персонажі дуже подобаються юним і дорослим глядачам.
Алла каже, що саме своїм колегам – працівникам культури вдячна, що допомогли розкритися її поетичній душі. Та як же інакше? У першу чергу митця зрозуміє саме митець. Зрозуміє і допоможе самореалізуватися. Тому каже теплі слова і на адресу директора районного будинку культури Василя Капустіна, і керівника лялькового театру Нікіти Перцева, і всіх своїх друзів-колег.
Алла Цуд належить до тих людей, які черпають натхнення у всьому і всіх. Та і є в кого: крім колег і друзів, надихають її на творчість чудові сини, чоловік, мама. Не шкодує ні для кого своїх віршів. Не жаліє нікому свого душевного тепла. Так щиро, чесно і нефальшиво ділиться ним із усіма, що розуміємо: збирає вона, звісно, «власні врожаї», але дарує їх, не шкодуючи, усім нам.
Наталя КОВШЕВНА
ОПТИМІСТИЧНЕ
Жнемо завжди лиш те, що сіємо.
Бува, життям іти таки не вміємо.
І пливемо за течією
Услід за долею своєю.
Лишаються на березі надії,
Нездійснені колишні мрії.
Нерозпочаті справи термінові,
забуті друзі й незнайомі нові.
Ти постарайся і схопись за соломинку –
І сила витягне тебе у ту ж хвилинку.
Зіпнись на ноги, озирнись,
На поклик волі озовись !
Іди, іди навпроти течії!
І пам’ятай: збираємо лиш власні врожаї.
ПРО ТЕБЕ
В глибоких водах тихо, темно,
Щось там розгледіти – даремно.
Не видно відображення з води,
Хоч цілий вік дивись туди.
Не лащаться об берег хвилі –
Лиш тіні в очеретах потемнілі.
Незатишно, коли вода мовчить,
Свою ховає силу, ніби спить.
Та як підніметься з глибин буремна сила,
Ще й зареве, нагадуючи звіра, –
І душу виверне, й навчить:
Не все те тихе, що мовчить.
ЖІНОЧА ТАЄМНИЦЯ
У цю предсвятковую п’ятницю
відкрию я страшенну таємницю:
Коли Господь творив найпершу жінку, –
Він під Адамове ребро поклав родзинку.
Гадаєте, чоловіки нас обіймають?
Та ні ! Вони родзинку ту шукають!
Не можуть, бідні, осягнути,
Що саме має їх до нас тягнути.
І заглядають пильно у зіниці,
Мудрують і складають небилиці…
Шукайте ж без упину щохвилинки:
У кожної із нас – своя родзинка.
ЕЛЕГІЯ ПРО СЛЬОЗИ
Сльоза людини – кров душі,
А кров моя – то сльози тіла.
То й плачу я, щоб не щеміли
В душі печальні спориші.
Сльозу берізки соком звуть,
Ті сльози люди п’ють і п’ють…
Живицею сосна затужить –
Для нас це лиш смола, мій друже.
Вікно заплаче у осінню пору,
Бо холодно йому знадвору.
У матері збіжить журби сльозинка:
За світом десь її дитинка.
Я ж вам бажаю стільки бід, –
Ну, десь так – як наплакав кіт!
ФІЛОСОФІЯ БУТТЯ
Я не помру –
Впаду ранковою росою
Чи вигнуся веселкою – дугою.
Рясним дощем проллюсь
на трав’яні покоси.
Я не помру.
А чи жила я досі?
Алла ЦУД
(7 голосів, середнє: 4,43 з 5)
Завантаження...
віршики наче непогані… хоча назва статті не зовсім відповідає суті (“Вірші черняхівки Алли Цуд написані для нас” vs “Надрукувати у нас свою поезію Алла погодилася не
відразу”) – то може все таки писались вони не для нас? до того ж “веселкою – дугою” скоріш за все мало бути через дефіс, а не тире…, хоча тут автор має право ставити знаки, як йому заманеться…
У поезії і в поетів не все так просто, як може здатися на перший погляд. Поети завжди пишуть для читача, але не завжди і не відразу публікують вірші. Причин багато. І одне другому не заважає.
А “веселкою – дугою” пишеться через тире. Бо це прикладка, а дефіс – це частина слова, як-от “як-небудь”,”все-таки”, “будь-який”)
Прикладка — різновид означення , який називає ознаку
предмета і водночас, будучи вираженою іменником ,
дає йому нову назву.
Прикладка, як і означення взагалі, відповідає на
питання який? : Освітлений вогнями, підходить пароплав
( який? ) «Тарас Шевченко» (О. Довженко). Проте
прикладку можна використати і в якості означуваного
члена, якщо його пропустити: Освітлений вогнями,
підходить «Тарас Шевченко». У першому реченні в
якості підмета виступає слово пароплав, а в другому —
«Тарас Шевченко» , яке в попередньому було
прикладкою.
У лапки беруться й не змінюються лише ті прикладки,
що означають умовні назви газет, журналів, творів,
заводів, підприємств (без слова «імені»), пароплавів,
колективів тощо: Я на палубі пароплава «Некрасов» (О.
Довженко). Ніякої робітничої маси в організаціях «Гарт»
і «Плуг» не було і ще довгенько не буде (М. Хвильовий).
Якщо така прикладка вживається як самостійна назва
(тобто без означуваного слова), то вона так само
береться в лапки, але змінюється: Вважаючи боротьбу
між: «Гартом» і «Плугом» за недоцільну, ми в той же час
стверджуємо: молоде мистецтво може вигартуватись
тільки в процесі баталій по художніх установках (М.
Хвильовий).
Інші прикладки в лапки не беруться і звичайно узгоджу
ються з означуваним словом — принаймні у відмінку.
Не беруться в лапки й назви автобусних та залізничних
маршрутів: автобус Київ — Черкаси , поїзд Київ — Харків.
Якщо спочатку йде слово з широким (родовим) значен
ням, а потім — із вузьким (видовим чи одиничним), то
прикладка пишеться окремо, якщо ж навпаки — то
через дефіс: ріка Дніпро і Дніпро-ріка , озеро Світязь і
Світязь-озеро , трава звіробій і звіробій-трава , птах ворон
і ворон-птах . Однак терміни на зразок гриб-паразит ,
жук-короїд , льон-довгунець , заєць-русак пишуться через
дефіс (хоч тут спочатку широка, а потім вузька назва).
У випадках, коли не можна встановити, яке значення
ширше, а яке вужче, прикладка, як правило, пишеться
через дефіс: учитель-фізик і фізик-учитель , відповідь-
репліка і репліка-відповідь , механік-водій і водій-
механік .
Проте окремо пишуться прикладки у висловах на
зразок красуня дівчина , жаднюга вовк, богатир юнак , у
яких перший іменник має суто означальне значення.
Але й у цих випадках допустиме написання прикладок
через дефіс: Наперед вийшов велетень-рибалка, він ніс
жмут мотуззя (Ю. Яновський). Тоді загорілися іскри в
чорних очах красеня-юнака (І. Ле).
Іноді прикладка до означуваного слова приєднується
за допомогою пояснювального сполучника як . Така
прикладка комами не виділяється: Шевченко як поет
відомий у всьому світі (можна сказати: Шевченко-поет ).
Прикладка з пояснювальним сполучником як
виділяється комами з обох боків лише тоді, коли вона
має причинний відтінок: Кривинський, як посередник,
вийшов наперед громади (Панас Мирний). Тут прикладка
як посередник вказує на причину, чому Кривинський
вийшов наперед громади (бо він був посередником).
Прикладка (за винятком назв станцій та портів)
звичайно узгоджується у відмінку з означуваним
словом: річка Буг , річки Бугу , річкою Бугом , у річці Бузі;
озеро Світязь , озера Світязя , в озері Світязі ; гора
Говерла , гори Говерли, за горою Говерлою ; трава полин,
трави полину , травою полином ; заєць-біляк , зайця-
біляка ; але: на станції Жмеринка , за станцією Жмеринка
і под.
У діловій, військовій та науковій мові назви населених
пунктів та географічні назви постійно стоять у формі
називного відмінка, незалежно від форми означуваного
іменника: у селі Черників (звичайно: у селі Черникові ),
за річкою Ірпінь (звичайно: за річкою Ірпенем), на горі
Близниця (звичайно: на горі Близниці ).
Відокремлені прикладки
Відокремлена прикладка — це іменниковий зворот,
який виступає в реченні як різновид означення.
Відокремлюється комами, якщо:
стоїть після пояснювального слова, виражається
іменником (здебільшого власною назвою): Навкруги
чорне страшне море, безодня води і гніву.
стосується особового займенника: Далеко за синім
морем на чужій чужині гинули вони, безталанні шукачі
щастя.
стоїть перед пояснювальним іменником і має
відтінок обставини: Чудовий піаніст, Лисенко
надзвичайно точно й художньо передав твори Шопена,
Шумана, Ліста.
приєднується словами або, на ім’я, на прізвище,
родом, походженням, на ймення, так званий, як-от, а
саме, тобто, або (тобто), чи (тобто), наприклад,
зокрема, особливо та ін.: Людський хлопець, дядька
Лева небіж, Лукаш на імення.
приєднується сполучником як і має відтінок причини.
Таке відокремлення не залежить від місця прикладки в
реченні: Як сестра, схилилась над тобою невтомна
подруга, сувора творчість.
Не відокремлюються прикладки, які разом зі словом
як указують на інші додаткові відтінки або мають
значення «в ролі кого, чого»: Ліс зустрів мене як друга.
Відокремлені прикладки відділяються тире:
якщо вони стоять у кінці речення й перед ними
можна, не змінюючи змісту, вставити слова а саме: У
хаті є ще у нього дві дівчини — Домаха й Меланка.
якщо поширені прикладки уже мають у своєму складі
розділові знаки: Мати — ставна, смаглява гречанка, що
була ніби старшою сестрою Ользі, — сама ув’язувала
вузли, коли дівчата зайшли до хати.
Оце поперло чувака….
Зайшла в майстерню сайту узгодити коментарі й отримала море задоволення: такий інтерес до правописання ну, просто похвальний). Але не думаю, що варто цитувати величезними шматками лінгвістичні статті. Якщо справді хочете знати, поясню по-простому: дефіс – орфографічний знак, який розділяє частини слова, а тире – пунктуаційний, який ставиться між різними словами. То якщо прикладка – це означення, а означення – це самостійне слово, то як між ним та іншим словом може стояти дефіс? Але підмічено правильно: за ще дореволюційною традицією в шкільних підручниках тире при прикладках називають дефісом (традиційний метод номінації як виняток із правил). Насправді це тире. Та й прикладка вивчається у синтаксисі й пунктуації, а не в орфографії. Ще раз дякую за коментарі та інтерес до рідної мови)
тобто тут “Село обрамлене веселкою-дугою (П. Дорошко).” не дефіс, а тире? але ж біля тире з обох боків мають бути пробіли чи не так?
якось тут по правилам щодо тире сумніви залишаються…: ) хоча то справа автора:)
ось що з цього приводу пишуть ЛИСИЧЕНКО Лідія Андріївна та МАЛЕНКО Олена Олегівна в книзі “УКРАЇНСЬКА МОВА. ПРАКТИКУМ. 10–11 КЛАСИ”
Непоширені прикладки, виражені загальною назвою, поєднуються з означуваним словом дефісом (рискою):
Для тебе збираю я слова-зірки (В. Сосюра).
Село обрамлене веселкою-дугою (П. Дорошко).
Талановиті в нас люди живуть в Черняхові. І скромні.Гарні вірші. Дякую.
????????
Молодець Aла! Молодець Ковшевна ,що знайшла талант!
А взагалі ? Що це за критика? Проста жінка написала гарні вірші, треба побажати Аллі творчих ідей!
А де Ви критику побачили? Я лише за, навіть із задоволенням почитаю нові творіння наших земляків. Думав, що там просто описка, але то ” в шкільних підручниках тире при прикладках називають дефісом”, хоча тут постає ще більш цікаве питання: що ще не так у наших підручниках? Бо по них же наші діти навчаються…
Хотів правду знайти, а став майже ворогом народу:)
вікіпедія рулить)))