Моя Житомирщина

«Педагог – це не професія, а покликання», – каже вчитель початкових класів із майже 30- річним стажем Інна Василівна Даріуш. Народилась  і виросла вона в  Новосілці . Була здібною ученицею. Не було жодного дня, щоб  не вивчила уроки.

А отримати погану оцінку  для неї було недопустимим. За кожний рік навчання мала грамоти. У її пам’яті – перша вчителька Раїса Адамівна . Часто  після уроків, коли всі діти йшли додому,  Інна спостерігала,  як та перевіряє зошити.

З дитинства любила малювання, ліплення з пластиліну, аплікацію. Часто відвідувала бібліотеку. Могла там сидіти годинами. Любила писати твори-роздуми, їх учителі читали на педрадах. Захоплювалась  і захоплюється історією.

З вибором майбутньої професії довго не вагалася:  вступила до Коростишівського педагогічного коледжу, здобула професію вчителя початкових класів.

«Були труднощі в роботі, але я ще жодного разу не пожалкувала про свій вибір», – каже Інна Василівна. Працювати з дітьми для неї велика радість, адже вони такі допитливі, непосидючі. Називає їх «мої діти», у кожного з них вкладає часточку своєї душі.

Після закінчення навчання Інну Даріуш направили на роботу в Новопільську школу. «Першим, кого я зустріла , був нині покійний, колишній  директор школи Анатолій Федорович . Він відразу мені сподобався, був дуже доброю людиною», – з ностальгією згадує жінка. Тут вона працює й зараз.

Цього ж дня їй доручили вчити 1 клас.19 учнів. Перший урок. Страшно: не знала,  як усім дітям відразу приділити увагу.

Нині навчає  другий класі. 17 діток. Дуже їх любить. А вони – її. Як другу маму.

Молодим педагогам радить не втрачати віри в свою професію, працювати самовіддано. «Дитина – квітка, з нею треба поводитись обережно. Один необачний крок – і  зів’яне», – каже вчитель.

Стверджує, що не можна закривати сільські школи, адже це осередки духовної культури . Село –  благодатний рай, який треба зберегти, -вважає педагог. Діти-ромашки. Пелюстки – село, люди, а серединка жовта – це школа. Коли забрати середину, то квітка знищиться, село пропаде.

У вільний від роботи час Інна Василівна любить читати. Захоплюється творами  Дюма, Жуля  Верна, Андре Моруа, Шевченка, Загребельного,  Ліни Костенко, Лесі Українки. Також любить подорожувати.

Справжньою її  гордістю  є  син Андрій. Він  студент. Завжди у всьому допомагає мамі.

Інна Василівна – щаслива людина, тішиться, що Бог їй подарував життя, батьків, які її завжди підтримують,  улюблену роботу.  Бувають життєві негаразди, але Господь їх посилає, щоб з ними боротися, вважає моя співрозмовниця.

Інна Даріуш хоче, щоб нарешті закінчилася війна. Мріє  подорожувати не лише  Україною.

Будемо сподіватися, що всі її мрії обов’язково збудуться. А з нагоди Дня вчителя щиро вітаємо, бажаємо гарних учнів, успіхів у всіх справах.