Моя Житомирщина

Дитинство-найщасливіша і найкраща пора. Дорослі це розуміють по- своєму. Часто у вирі повсякденних проблем ми не можемо приділити увагу своїм дітям,а це не правильно. Саме тому доля нашого майбутнього покоління переходить до рук  вчителів,які прикладають максимум зусиль аби  дати всі необхідні знання. На привеликий жаль через недостатню кількість учнів і коштів школи закривають.

Так мало статись зі школою  і в Сельці  Народицького району. Це село знаходиться на окраїні . Тут раніше була школа II ступенів,але вона потрапила під скорочення. Батьки протестували,і в результаті довготривалих  суперечок   було вирішено залишити школу як початкову,і приєднати до гімназії,яка стане опорною .

Завдяки завзятості і відповідальності вчителів Селецької філії І ступеня Народицької гімназії Бобрусь М. Я. та Карась Р. М. школа залишилась,життя в ній «кипить»на повну. Тут діти не тільки рахують, пишуть, читають, а й беруть участь у конкурсах, проектах, святах; вчаться знаходити відповіді на будь – які цікаві і важкі запитання, вчаться любити свій народ, пізнавати своє коріння.
Хочеться розповісти про цих діток. Це не просто дітки – це школярики, учні першого класу Селецької філії І ступеня Народицької гімназії. На душі важко і дуже прикро, що їх троє. Але вони хочуть навчатися у своїй щколі, отримувати знання, ніяк не відрізнятися від тих дітей, де навчається 20 і більше.

«За роки роботи я навчала більше 30 дітей у класі, і більше 30 у класі – комплекті. Постійно хвилювалася аби навчилися читати, писати, рахувати. Та під Новий рік ця думка пропадала. Все виходило!
А от, як можна викладати предмети в такому класі. Виявляється можна. Всі діти, наче у пташки під крилом і кожен зокрема під контролем.
В класі здійснюється компетентністний підхід, панує атмосфера розкутості, доброзичливості, взаємодопомоги, впевненості в собі. Діти швидко стомлюються. Але ми це переборюємо! Намагаюся зацікавити діток, постійно тримаю руку на пульті інновацій»-каже Марія Бобрусь, вчитель вищої категорії  Селецької  філії I ступеня Народицької гімназії.

Дуже хочеться, щоб іскорка доброти, справедливості та милосердя, яка горить в очах дітей, з роками перетворилася на багаття і щоб вони виросли справжніми людьми ,адже діти це найголовніше ,що є в нашому житті.