Моя Житомирщина

Наша Житомирщина славиться багатьма талановитими людьми:музиканти,співаки,актори ,художники ….. Серед них і Костянтин Яновський-композитор ,піаніст,режисер.

Народився він 25 січня 1960 року в Радомишлі,в талановитій і дружній родині. Змалку в нього з’явився талант до музики. Саме тому вирішив вступити до Житомирського музичного училища ім.Віктора Косенка. Будучи на другому курсі Яновського  запросили до вокально-інструментального ансамблю «Роси». Тут  юнак здобув свій перший досвід ,авторитет ,популярність . По закінченню служив в армії,після чого пан Костянтин вирішив вступати до театрального інституту,рік відпрацював завідуючим постановочною частиною народного театру Житомирського гарнізонного Будинку офіцерів. Але під час останніх іспитів раптом зрозумів,що театр- не для нього.

Свого часу Костянтин Яновський був музичним керівником в тоді відомому гурті «Водограй» при Дніпропетровській  філармонії. Але хлопцеві хотілось бути ближче до рідного Житомира.

В 1987 році Костянтин Яновський одружився з Вікторією Савченко. Порадившись  з дружиною чоловік вирішив вступати до Житомирського державного педінституту імені Івана Франка,Він обрав філологічний факультет ,спеціальність «Російська мова і література та англійська мова». Його  всі любили та поважали  за терпіння,щирість ,організаторський талант і за готовність прийти на допомогу.

Він був одним із учасників, а згодом і організаторів Міжвузівського фестивалю авторської пісні та співаної поезії «Студентські струни».

Костянтин встигав усюди: знімав і редагував телевізійні програми та фільми, виступав з концертами, їздив на культурно-мистецькі імпрези в міста України і за кордон, працював як аранжувальник та режисер студії звукозапису, складав вірші, писав пісні й оркестрову музику для спектаклів і лялькових вистав, підробляв у вечірній час на корпоративних вечірках… Іноді вдавалось навіть викроїти годину, щоб поганяти м’яча із сином Ігорем..

Він був своїм не лише серед музикантів і телевізійників, а й серед філологів та педагогів. Чудово володів українською, російською і англійською мовами, а ще – мав талант привертати до себе людські серця і душі. На знаменитому фестивалі «Слов’янський базар» в білоруському місті Вітебську тільки йому вдалося взяти таку велику кількість якісних і цікавих ексклюзивних інтерв’ю у зірок вітчизняної естради та естрадних знаменитостей далекого і ближнього зарубіжжя.

В 1998 році Костя пережив період особливого духовного піднесення. Побачили світ дві його нові пісні – «Іду до вас» та «Калинові острови».

Ці пісні, як і інші музичні твори Костянтина Яновського, обігнали час і перемогли моду. Вони і до сьогодні залишається взірцевими, постійно звучать в ефірі, з’являються в активному репертуарі як відомих, так і молодих виконавців.

В 2000 році в концертній студії Житомирського телецентру відбувся творчий вечір Костянтина Яновського. Вечір пройшов натхненно, з великим успіхом. Згодом  пан Костянтин підготував до випуску аудіо-касету зі своїми піснями, став збирати матеріал на компакт-диск…

Але видати компакт-диск він уже не встиг…

Зате встиг завершити роботу над циклом гумористичних телепрограм «Побрехеньки», разом зі своїм колегою і другом Володимиром Берелетом провести перший і, на жаль, поки що єдиний телевізійний фестиваль гумору «Жартомир»… Глядачі в залі сміялись, жартував і сміявся на сцені Костянтин– один із ведучих фестивалю… А за лаштунками безсило падав на стілець… Та вже через кілька хвилин знову виходив на люди з посмішкою. Він любив сміятись. Цінував і розумів гумор.

Про його страшний недуг стало відомо на початку 2004 року. Була зроблена важка операція. Вона подарувала надію, але тільки надію… Лікарі пророкували йому один рік життя… Він прожив на півроку більше… Жив так, наче кожен його наступний день – останній…

9 грудня 2005 року Костянтина Яновського призначили головним режисером Житомирської обласної державної телерадіокомпанії. Йому залишалось чотири місяці життя…

Настане день, коли мене не стане…

Ви сядьте, друзі, за широкий стіл

І пригадайте, що ми є – слов’яни…

І дай вам Бог, і дай вам сил…

Звуки пісні розтануть в безодні,

Я не крикну, я промовчу…

Але знайте: я з вами сьогодні,

Та замість чарки підніму свічу…

Ці рядки  він написав в останні дні свого життя…..

Крізь роки свіча таланту Костянтина Яновського продовжує яскраво горіти, зігріваючи наші серця, осяюючи наші душі…

Як кажуть,людина живе допоки її пам’ятають …….

І це дійсно так,адже Костянтин Яновський пішов,залишивши по собі безсмертну  музику…..

За матеріалами http://yandex.ua/clck/jsredir?