Найкращий подарунок-книга. Ставайте книгоманами
Дуже часто від батьків можна почути скарги,що їхні діти не читають книги. А натомість дивляться мультики, фільми, грають в комп’ютерні ігри. Не розумію, чому дорослі звинувачують у цьому своїх дітей, адже ще з самого дитинства перед сном вмикали їм мультики замість читання книги. Що можна було очікувати від таких нащадків?
Але ж так хочеться, щоб діти були розумними.
Батьки змушують підлітків читати книги, купують найдорожчі, найцікавіші, але лежить вони на книжній поличці і припадають пилом. Краще ж подивитися фільм, знятий за сюжетом книги.
У школі задали прочитати книгу обсягом 300 сторінок, але за нею знято фільм. Дитина вибере перегляд фільму: це не тільки скоротить її час і дасть змогу піти погуляти, а й дозволить зайнятися звичною справою перегляду фільмів.
Але є і ті, які з дитинства бавились одними книжками і перечитали, мабуть, чи не всі казки, байки, романи, фантастику та інше. З такими завжди буде про що поговорити! Книга розвиває уяву, виховує художні смаки.
У бібліофілів завжди « підвішений язик», багатий словниковий запас слів. Приємно розмовляти з мудрою людиною. Фільм такої можливості нам не дасть: телебачення маніпулює свідомістю людини. Краще почитати книгу, аніж подивитись фільм. Дуже часто сюжети не збігаються, пропускаються певні деталі, і фільм втрачає свою актуальність, значимість. Зникає та родзинка, яка робить твір унікальним.
Нещодавно почула від одногрупниці скаргу на адресу фільму «Винні зірки». Сказала їй: Почитай книгу Джона Ґріна. Подружка дякувала й категорично відмовилася дивитися далі фільми за сюжетами книг.
Комп’ютерні технології зайняли перше місце в житті людини. Ми дізнаємося завдяки їм новини, різну інформацію. Нам пропонують картинки, які в’їдаються у нашу свідомість, і наш мозок перестає думати.
Як жили наші батьки без комп’ютерів? Та чудово жили. Вони мали незабутнє дитинство у своєму дворі. Всі діти сходилися, розмовляли, грали у розвиваючі ігри. Той, хто читав книги, був неймовірно щасливою людиною, всебічно розвиненою. Ця людна вважалась авторитетом серед однолітків.
А що ми бачимо зараз? Чим займаються наші ровесники? Книжки у бібліотеках, на домашніх поличках усіма забуті. Згадуємо лише про них тоді, коли розпалюємо у плиті чи підставляємо під шафу, яка хитається. Дуже трагічно звучить, але, на жаль, це реальність.
Науковці, письменники, учителі, філософи – це люди, які все життя провели за читанням книжок. Студенти 80-90-х ходили по бібліотеках, шукали інформацію у газетах , журналах, їздили на вихідні додому і там також читали книжки. Ви скажете, що тоді було легше навчатися, викладачі не задавали багато матеріалу, не давали занадто багато знань. Абсолютно ні! Часи не змінилися – змінилися лише ми самі… Нам лінь, і ми шукаємо все у своєму ноутбуці чи комп’ютері. Навіщо кудись іти?
Задумайтесь над тим, ким ви станете, коли будете жити лише віртуально. Згадала серіал « Букіни», де головна героїня Даша не могла жити без перегляду улюблених телепередач, фільмів, серіалів. Це лише копія того, ким є ви.
Ви думаєте, як так можна підсісти на телевізор, їсти коло нього, спати разом із ним. Та подивіться на себе – ви ж такі самі. Телевізор дуже отуплює людину, мозку тяжко працювати, до того ж велике навантаження на ваш зір: у 14 років ви вже маєте проблеми із зором.
Кажуть, ми пішли від мавп, то ними і лишимось, коли не будемо щось міняти, а надалі зависатимемо у віртуальному світі. Страшно звучить, жахаюче, але то так. Будемо виконувати свої потреби і на тому все, як створіння, безграмотне, нецікаве, жалюгідне…
Скажіть спасибі своїм батькам, які примушували вас читати, купували вам книжки. Перед вами відкриті всі можливості.
Та якщо і не маєте коштів, то сходіть у бібліотеку та візьміть першу, яка вам сподобалася. Колись була проблема дістати книгу, а зараз це лише ваша лінь, яка згодом покаже себе!