Федір Охмак: «Бої з ворогом практично не вщухали»
Коли племінник Федора 20- річний Андрій Камаєв пішов на фронт, то його дядько не зміг залишитися вдома. Він не міг підвести свою рідну Пекарщину і 2015 року пішов на фронт. Потрапив у 128 гірсько-піхотну бригаду. Разом зі своїм земляком Василем Кравчуком знаходилися в 3-х кілометрах від Донецького аеропорту. Бої практично не вщухали ніколи. Перемир’ям і не пахло.
Федір Степанович підвозив весь час до хлопців в окопи пальне, боєприпаси, харчі і воду.
Удома на воїна чекають дружина та дві доньки. Часто телефонують йому, щоб переконатися, що все з ним гаразд.
Федір навіть ніколи й не думав, що після роботи трактористом в райсільгоспхімії, розмінявши вже п’ятий десяток, доведеться піти на війну і там захищати свою Батьківщину.
Федір Степанович дякує своїм односельчанам за передачі, а черняхівським школярам – за маскувальні захисні сітки, пиріжки та цукерки, малюнки, листи та аплікації.
Пекарщина та Мокренщина пишаються своїми земляками – захисниками Вітчизни: Федором Степановичем Охмаком, Андрієм Антоновичем Камаєвим, Олександром Петровичем Краснобоким, Миколою Сергійовичем Гусаром, Сергієм Сергійовичем Гусаром.
Людмила СОВСІМОВА