Моя Житомирщина

Минулого тижня в облдержадміністрації кроїли й перекроювали карту Житомирщини, формуючи госпітальні округи.

… Зателефонувала родичка з Черняхова і попросила з’ясувати: чи правда, що Черняхівську райлікарню закривають. http://ztnews.com.ua

Я звернувся з тим самим питанням до обласного управління охорони здоров’я, до завідуючої відділу експертизи Валентини Грищук, яка є ще й позаштатним спеціалістом з організації управління охороною здоров’я.

Відбулася дуже ґрунтовна розмова. З неї випливало, що ні Черняхівську, ні, скажімо, Пулинську, Коростенську або Брусилівську лікарні закривати не будуть, але статуси їхні в госпітальних округах, які ось-ось набдуть своїх обрисів, будуть різними. Прочитавши цю публікацію до кінця, читач побачить приблизні обриси округів і зможе осмислити, так би мовити, ідеологію такого поділу. Переходжу до викладу бесіди з В. Грищук, але, користуючись правом автора на композиційне свавілля, порушу журналістські канони й почну відразу з висновків.

На початку січня в Житомирській ОДА нарізали госпітальні округи. Їх вийшло 4. Спочатку йшлося про 3, але потім стала очевидною необхідність 4-го, найпівденнішого, із центром у Бердичеві. Межі округів поки що дозволили встановлювати обласній владі, консультуючись із районами й громадами, з огляду на особливості транспортного сполучення, оснащеність лікарень тощо. А якщо не розберуться на місцях, у Києві погрожують нарізати госпітальні округи самостійно, зверху. Загалом, як завжди, «через коліно» і, як при Богатирьовій із її «реформою», десь кимось придумана якась матриця – «ящик», «чемодан», в який потрібно впихнути медицину на місцях. А все, що не поміститься, – обрубати. Правда, між «богатирьовською» реформою і нинішньою, «Супруновською», є одна важлива відмінність: «богатирьовці» запихали медицину в якийсь шаблон практично без урахування місцевих особливостей. Причому абсолютно очевидною метою «реформи» було – максимально урізати фінансування української медицини. Декларована мета «Супруновської» реформи – направити бюджетні гроші безпосередньо на потреби конкретного пацієнта, а не зрошувати ними абстрактні ліжко-місця і прив’язані до них колосальні штати медустанов.

Така ідеологія реформи повинна сподобатися сімейним лікарям, якщо вони зацікавлені в роботі та в гідній її оплаті. Але ідеологія ця напевно не подобається ледарям і нездарам. Вона вже не подобається і співробітникам лікарень – від головлікаря до санітарки, оскільки потрібно буде захищати статус лікарні і заробляти гроші рівнем медпослуг, а не жити на подачки від пацієнтів і відкати від орендарів площ. Зараз медики не виступають із відкритою криткою реформи – бояться оргвисновків зверху, але це означає, що напевно буде тихий саботаж, як це вже бувало при попередніх спробах цивілізувати українську медицину.

За словами Валентини Грищук, поняття «госпітальний округ» українські медики стали освоювати ще з далекого 2008 року, коли була зроблена спроба реформувати вторинну ланку медицини за допомогою Євросоюзу. Тоді була ідея розрізати Житомирську область на 9 госпітальних округів із лікарнями «інтенсивного лікування» в кожному, але без поділу лікарень на 1 і 2 рівні. При нарізці округів виходили їз особливостей транспортного сполучення в області. Однак «із 2009 року й донині були лише розмови про створення госпітальних округів», констатувала Валентина Олегівна.

Але 30 листопада минулого року було прийнято постанову Кабінету міністрів №932 про порядок створення госпітальних округів. Відповідно до неї, регіони зобов’язані позначити контури госпітальних округів до 10 січня. Одним із головних критеріїв розміру округу є забезпечення доставки хворого в лікарню інтенсивного лікування 1-2 рівнів протягом 60 хвилин із найвіддаленішої точки району, відстань якої до лікарні не може бути більше 60 кілометрів.

– У чому різниця між лікарнями інтенсивного лікування 1 і 2 рівнів? – цікавлюся у Валентини Олегівни.

– Лікарня 2-го рівня більш потужна і може обслуговувати регіон із населенням не менше 200 тисяч чоловік; має відділення реанімації та інтенсивної терапії. Лікарня 1-го рівня обслуговує регіон із населенням від 120 тисяч чоловік.

– На карті Житомирської області з проектом госпітальних округів позначені районні та міські лікарні, крім 1 і 2 рівнів, ще і зі статусами реабілітаційного та планового лікування. Чому ж найновішій – Брусилівській – райлікарні відведено лише рівень реабілітаційної?

– У 932-й постанові ще немає поділу лікарень на планові, реабілітаційні та хоспіси. Для цього Кабмін повинен затвердити відповідні положення. Також Кабмін повинен затвердити табель оснащення цих лікарень.

Тобто  градуювання лікарень на мапі госпітальних округів поки приблизне, з «забігом вперед» …

Як розповіла Валентина Олегівна, в ході обговорення меж госпітальних округів стала очевидною необхідність створення найпівденнішого – Бердичівського, а крім того, вирішили Олевський район «відірвати» від Новоград-Волинського  госпітального округу і приєднати до Коростенського. Крім того, в Коростенський госпітальний округ хоче увійти Іршанська об’єднана громада, яка адміністративно відноситься до Хорошівського району. А Попільнянський та Андрушівський райони захотіли увійти не в Бердичівський, а в Житомирський госпітальний округ.

Олевська районна лікарня, можливо, набуде статусу лікарні 1 рівня, а не більш скромного – лікарні планового лікування, як лікарні інших райцентрів із невеликим населенням. Справа в тому, що за 1 годину хворого не довезти з найвіддаленішої точки Олевського району ні в Коростень, ні в Новоград-Волинський. Загалом же Коростенський госпітальний округ поглинає 6 північних районів області із населенням 260,5 тис. чол. У нього буде аж 3 лікарні 1 рівня (в Олевську, Овручі й Малині) і 1 – 2-го – в Коростені.

Ще один цікавий момент зазначила Валентина Грищук у розстановці пріоритетів між лікарнями області. Так  у Коростені лікарнею 2-го рівня названа не районна, а центральна міська лікарня. Зокрема й тому, що на рік у цій лікарні операцій проводиться більше, ніж навіть у лікарнях Житомира: близько 500, тоді як в лікарнях Житомира – трохи більше 400.

Найменшим госпітальним округом стане Новоград-Волинський: 3 райони із населенням 175,3 тис. чол., 1-ю лікарнею 2-го рівня і 2-ма «плановими» (лікарень 1 рівня – жодної). А найбільшим – Житомирський: 9 районів із населенням 613,3 тис. чол., однією лікарнею 2 рівня (можливо, нею стане 2-га Житомирська міська), 3-ма – 1-го рівня, однією – реабілітаційною (ву Брусилові) і 7-ма лікарнями планового лікування.

Безсумнівно, що якби всі дороги в області були хорошими або  хоча б прохідними, карта госпітальних округів була б зовсім іншою. Чи просунеться цього разу робота з формування госпітальних округів далі за обговорення і розмальовки географічної карти області, скоро дізнаємося. Чи позначиться це на краще на стані обласної медицини, на здоров’ї жителів області, на зниженні смертності? Чи стане медицина доступнішою? Чесно – не знаю.

Віктор Бакальчук

На фото – два варіанти розкрою Житомирської області на госпітальні округи. Зверху – другий, знизу – більш ранній. А в Києві можуть затвердити і який-небудь третій.

4 коментарі to “Черняхівську райлікарню закриють?”