Моя Житомирщина

Андрі́ївка — село в Україні, Черняхівському районі Житомирської області. Населення становить 585 осіб. Центр сільської Ради (до 1948 року носила назву Андрієво-Українське). Розташоване на обох берегах річки Очеретянки. До райцентру Черняхова відстань 3 км. Така ж відстань до найближчої залізничної станції Горбаші.

Приміщення Андріївської ЗОШ І-ІІІ ст.

Село Андріївка вперше згадується в 1605 році. За переказами на території сучасного села поселилось шість сімей, які займались виробництвом дьогтю. До сих пір десятки людей носять прізвища Дьогтяренко.

Землі належали пану Морочинському, який продав частину землі приїжджим німцям, які тут побудували своє поселення. І назвали його Андрієво-Німецьке. І вже в 1866 році тут була відкрита національна німецька школа, де один вчитель навчав 40 хлопчиків і 39 дівчаток. До Першої світової війни через село Андріївку проходив шлях з Петербурга на Одесу. В селі був побудований державний заїзд. Як свідчать легенди в ньому зупинялись високі чиновники, генерали, адмірали і при появі великого морського начальства над заїздом піднімався Морський Андріївський прапор. Звідси і пішла назва села Андріїв.

Радянська влада встановлена в 1918 році. Але виконком сільської Ради було обрано в 1921 році. В 1929 році в селах Андрієво-Українське та Андрієво-Німецьке було організовано два колгоспи. В 1933 році в с. Андрієво-Українському голод захопив велику кількість жителів — 92 чоловіки від нього померло, в тому числі 8 дітей. В 1937 році 6 чоловік було репресовано. Але переживши всі злигодні люди почали покращувати своє життя.

7 листопада 1936 року районна газета повідомила, що в селі в 1935 році було 105 сімей безкорівних, то вже в 1936 році не було жодної. Сім’я колгоспника Столяренка Олександра, яка за 10 місяців в 1936 р. виробила 868 трудоднів, одержала 156 пудів хліба, 156 пудів картоплі, 651 крб. грішми. А стахановка Столяренко Єва в 1936 році виростила по 36 ц пшениці з га. Людям було дуже важко, але вони бачили перспективу. І вмить була втрачена.

У Великій Вітчизняній війні брало участь 186 андріївців, з яких 125 загинуло, 150 чоловік нагороджено бойовими орденами і медалями.

За трудові успіхи у розвитку сільського господарства 82 чоловіки нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу.

З села вийшли заслужені працівники культури: Місяць Василь Олександрович, який довгі роки працював директором Житомирського краєзнавчого музею та Будник Валентин Юхимович, який працював директором Андріївської середньої школи.

Приміщення сільського клубу с.Андріївка

Село має автобусне сполучення з сусідніми селами, районним та обласним центром. Воно електрифіковане і радіофіковане. У власності селян 1980 га землі, в тому числі 1460 га орної, 350 га пасовищ, 160 га луків, 10 га лісу, 10 га саду. На орних землях селяни вирощують жито, пшеницю, овес, кукурудзу, льон, картоплю, цукрові і кормові буряки.

В місцевому радгоспі, що працював на навколишніх землях до приватизації на фермах було 960 голів ВРХ, в тому числі 280 корів. Від корови надоювали по 2562 літрів молока.

В тракторній бригаді радгоспу налічувалось 18 тракторів, 6 комбайнів і багато іншої с/г техніки. В особистому користуванні робітників радгоспу було 3 автомашини, 22 мотоцикли, 46 радіоприймачів, десятки телевізорів, тощо.

На землях села Андріївки розвідані великі запаси ільменіту, лабрадориту, торфу. У післявоєнні роки трудівниками села збудовано 168 жилих будинки, тракторний стан, медпункт, середню школу, бібліотеку, будинок культури на 325 місць, приміщення сільської Ради, майстерню побутового обслуговування, контору колгоспу, двохповерховий житловий будинок. В радгоспі було побудовано 5 корівників, 2свинарники, кормокухня, 2 зерносклади, 2 км дороги з твердим покриттям.

На 1000 чоловік населення передплачувалось 960 екземплярів газет і журналів. В сільській бібліотеці нараховується 12480 екземплярів книг. В середній школі працюють 17 вчителів, які навчають 245 учнів. В селі працює 12 чол. з вищою освітою, 10 з середньою спеціальною освітою. Це вчителі, агрономи, інженери, бригадири тощо

На території с. Андріївка в 1967 році була побудована радіотелевізійна станція «Андріївка», під час будівництва якої з висоти 180 м зірвався будівельник, який до землі не долетів, а долетіли невеликі шматки людини.

Першим керівником цієї станції з 1969 року протягом 30 років працював інженер — зв’язківець Міленін Лев Сергійович.

Вступаючи в нове тисячоліття в селі почалися нові зміни, життя почало будуватися на приватній основі. Але останнє десятиліття ХХ століття лягло тяжким тягарем на жителів села. Зменшився приріст населення. Більше почало вмирати, ніж народжуватись. Різко почало зменшуватись населення.