Жовтнева поезія Даринки Малашевич із Черняхова
Синоптики обіцяють у Черняхові і на Житомирщині загалом теплу погоду на завтра і найближчі кілька днів. Мабуть, бабине літо.
Нехай же ці останні теплі дні прозвучать в унісон із по-осінньому світлими віршами учасниці Школи журналістики, шестикласниці Черняхівської школи Дарини Малашевич.
Світлини теж її, а також юних журналістів Анни Тропак і Захара Дзюблика.
***
Знову, знов малює осінь
чисту хату, світлу днину,
щоб для нас була картина
й називалась – Україна.
Там, де злагода іскриться,
де живуть, ростуть, працюють
чесні люди українці,
рідну мову всюди чують.
Ми не хочемо тривоги –
хай у нас лиш мир панує.
Візьме хай в самого Бога
осінь пензлик – і малює.
Листяний парк
Листя з дерев опадає
веселковими кольорами.
Як веселки шматочки звичайні,
не розтане воно під ногами.
Лиш дивитись на нього, дивитись –
хай воно нашу радість почує.
І просити ночами наснитись –
довести-таки: щастя існує
***
Якби я літала, як пташка,
давно би уже вам сказала
робити це легко чи важко –
всю б вашу тривогу здолала.
Та хоч і не вмію літати,
бо кажуть літати – це диво,
проте таки можу сказати,
що в наших краях це можливо.
***
Тату, тату, татусечку,
купи мені конюсечка.
Приведи його ізранку –
я пастиму біля а ґанку,
щоб з ошийником, як котик,
щоб була мені робота.
***
Я стою біля вікна –
ось дива, а я одна.
Диво, диво, дивеса,
навкруги така краса!
Он на сонячному ганку
проліта листочок зранку.
Он сидить мала зозулька –
темна стишена бурулька.
Їй летіти на Говерлу
І співати «Ще не вмерла…»
Диво, диво, дивеса,
навкруги така краса!
Дуже гарні і талановиті вірші! Дякуємо за таку красу