Моя Житомирщина

Кожна людина завжди знаходить справу до душі. Один танцює, інший-співає. А Лілія Писаренко із Радомишльського району ось вже протягом багатьох років знайшла себе у вишиванні.Народилася дівчина у селі Буглаки Радомишльського району. Дитячі роки провела у селі Нова Буда.

По закінченню восьми класів Лілія Писаренко змушена була перейти навчатись до іншого навчального закладу – Потіївської –школи –інтернату, оскільки школу у її рідному селі закрили.

У вирі повсякденних турбот Ліля завжди знаходить час для улюбленого заняття – вишивання .

«Вишивати мене навчила моя вчителька  трудового навчання  Олена Віталіївна Харковець, за що я їй безмежно вдячна», – щиро каже Ліля Писаренко.

Дівчина пригадує, що обидві її бабусі вишивали гладдю,а от техніку вишивання хрестиком вона перейняла від учительки.

Наразі у творчому арсеналі молодої вишивальниці є чимало робіт: ікони, серветки, подушки, картини.

Усі рідні залюбки підтримують дівчину у її захопленні, допомагають закуповувати  нитки та тканину для майбутніх шедеврів.

Свої роботи Ліля не продає, в основному  вишиває для себе, рідних та у подарунок.

«Вишивання-це для мене все», -зізнається молода майстриня.

Вона щиро прагне, аби якомога більше людей цікавилися цим видом мистецтва, бо це цікаво, хоч і вимагає терпіння та витримки.

Нині дівчина вишиває картину на літню тематику, а в майбутньому хоче спробувати вишивати сорочки. Але що б там не трапилось, одне Лілії Писаренко відомо  точно: вона займатиметься улюбленою справою, незважаючи  ні на що.

Отож бажаємо молодій  талановитій вишивальниці натхнення,терпіння, витримки та творчих  успіхів! Нехай не болять руки, що створюють шедеври.