24 листопадаа, 2012 | 
Автор: 
Громадський комітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років просить людей запалити в суботу, 24 листопада, о 16.00, на підвіконнях своїх домівок свічки пам’яті
Цьогорічне вшанування пам’яті жертв Голодомору присвячене доброчинцям – тим людям, які в непростий час чинили добро, рятуючи від голоду співвітчизників у 1932-1933 роках.
Серед українців були ті, хто наважувався на мужні вчинки в часи, далекі від романтики та героїки. Мова йде про людей, які рятували інших від голодної смерті – роздавали, хліб, напували та зігрівали. Серед них – освітяни, лікарі, пересічні селяни, багатодітні матері.
Такі доброчинці були в кожній ураженій штучним голодом області. Саме такі люди перетворили нас у народ, яким варто пишатися.
24 листопада в Києві молоді люди пронесуть у скорботній ході дві сотні свічок зі стрічками, на яких будуть вказані імена та прізвища людей, що рятували інших від голоду. Імена доброчинців збирали історики Володимир Тиліщак та Вікторія Яременко, незабаром вони будуть оприлюднені також у їхній книзі “Людяність у нелюдяний час”.
Довідка: до складу громадського комітету із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років увійшли 37 знакових постатей у науковому, мистецькому та громадському житті країни: Ольга Богомолець, В’ячеслав Брюховецький, Володимир В’ятрович, Володимир Василенко, Іван Васюник, Василь Вовкун, Анатолій Гайдамака, Дмитро Гнатюк, Петро Гончар, Іван Дзюба, єпископ Євстратій (Зоря), Андрій Жолдак, Микола Жулинський, Євген Захаров, Олександр Іванків, Геннадій Іванущенко, Сергій Квіт, Андрій Когут, Роман Круцик, Ніла Крюкова, Станіслав Кульчицький, Неля Лавриненко, Олександр Максимчук, Василь Марочко, Ніна Матвієнко, Марія Матіос, Олекса Петрів, Мирослав Попович, Олег Рибачук, Стефан Романів, Євген Сверстюк, Михайло Свистович, Володимир Сергійчук, Євген Станкович, Лесь Танюк, Володимир Тиліщак, Ігор Юхновський.
Розміщено в категорії Новини
(1 голосів, середнє: 5,00 з 5)
Завантаження...
А місцева влада мовчки поклала квіти до памятника жертвам голодомору в Черняхові. Ні слова – про страшний голод на Черняхівщині. Скоріш за все, – не знають про що говорити… Хоча б людей закликали долучитися до загальноукраїнської акції, хоча б хрест памяті виклали чи принесли шматочок хліба… Найбільше шкода, що проводять захід не в суботу, як усі і що дітей було менше десятка – вони повинні знати цю історію…
А що може сказать про голодомор місцева влада – комсомольці і комуністи – внуки тих хто цей голод зробив? вони мабуть коли квіти на памятник клали, то дулі в карманах держали.
Анекдот: заходить до класу новий вчитель,починає знайомитись -Моє ім*я Петро Миколайович я ваш новий вчитель історії,я комуніст ,підривається з місця учениця ,я Анка я теж комуністка,а я Павлік я теж буду комуністом , встає Вовочка і заявляє ,а я націоналіст , та ти що ,та невже , а уяви собі Вовочка що твій батько злодій-депутат , і зрадник своєї дружини ким би тоді був – запитує в нього вчитель, о тоді я б тоді був би сином комуніста – впевнено відповів учень.