Моя Житомирщина

29 січня 1918 року невеличка залізнична станція, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, увійшла в історію України як символ духовного злету нації. Саме в цей день 300 українських юнаків-добровольців виступили на захист Української Народної Республіки і прийняли на засніженому чернігівському полі нерівний бій із майже п’ятитисячною більшовицькою армією, що рвалася до Києва. Для молодих сміливців іншого вибору, ніж боротися за свободу власної країни, яка тільки-но ступила на стежку незалежності, не було.
Що думають про це наші земляки?

Ірина Яцик, викладач Житомирського державного університету ім І.Франка: Битву українських бійців під Крутами часто порівнюють із боєм грецьких вояків під Фермопілами. Подібність справді є – обидва загони пішли майже на вірну смерть проти сильнішого супротивника. Але вважаю, що трагедія українських студентів булане тільки у їх непідготовленості, але й у непродуманій політиці Центральної Ради, зокрема М. Грушевського. В будь-якому випадку ця подія є знаковою для історії української нації, адже вчинок молодих людей свідчить про високий патріотичний дух, який панував тоді, про існування щирих українців, які заради ідеї були спроможні віддати своє життя.

Юрій Малашевич, голова районної організації ВО «Свобода»: Події 29.01 .1918 року на станції Крути в період розгортання окупації України російськими більшовиками мають піддаватися переосмисленню, оцінюватися виключно об’єктивно і критично, а головне – вчити нас не повторювати помилок минулого. Не бажаючи бути черговим повторювачем історичних подій, зазначу чотири основні теги. 1. Ніякої громадянської війни на території тогочасної УНР не було і бути не могло. 2. Московсько-більшовицька агресія була незаконною. 3. Центральна Рада припускалася смертельних помилок та прорахунків, недооцінюючи московитів 4. Захисники Крут є Героями та прикладом для наслідування.
Історія особлива тим, що постійно повторюється – майже через сто років складається аналогічна ситуація: прагнення Кремля отримати під свій контроль нашу країну було тоді і є так само тепер, а це пряма загроза. Змінюється час, але незмінними лишаються дух ,бажання та суть. Комуністична революція більшовиків тоді – це перевтілений «Руський мір Путіна» та Митний союз тепер . Берімо приклад із Героїв Крут. Слава Україні ! Слава Героям!

Олег Шецов, директор Зороківського козацького ліцею: Незважаючи на те, що Центральна Рада показала свою бездіяльність та невміння, небажання керувати країною в критичній для держави ситуації, українська молодь (студенти, юнкери, вільні козаки) віддали свої життя за Батьківщину, за Україну. То були патріоти, здатні пожертвувати своїм життям заради майбутнього. Я вважаю ,що представники сучасної молоді, які народилися в незалежній державі, теж здатні на це.

Ірина Осадча, вчитель Великогорбашівської школи: Крути, без сумніву, є однією з найвеличніших трагічних історій нашої нації. Загибель цих юнаків стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Мені сподобалися слова, що “Крути – це символ нашої вічної непідготованості, нашої самітності перед лицем фатальної небезпеки…” Могли відмовитися від бою, могли уникнути смерті, але боротьба за жадану віками незалежність стала для них справою національної честі. Вічна слава героям Крут!

Сергій Іщенко, вчитель Черняхівської гімназії: Крути… Писати щось про них уже, на щастя, не потрібно. Це вже давно зробили інші. Звісно, з великою шаною та повагою ставлюся до цього дня, до тих людей, що уславили своє їм`я в боротьбі з більшовизмом. Хоча б дана сторінка історії здебільшого не заперечується політичними силами, які в різні часи були при владі. Кожна з них була готова «вшанувати» подвиг полеглих в нерівній боротьбі з ворогом української державності, принаймні перед ЗМІ. Правда, цей факт для мене залишається дивною річчю: яким чином можна не сприймати Бандеру чи Шухевича і приймати звитягу оцих юнаків? Боролись вони ж по суті за одне і те саме… Свято існує, і за це спасибі, проте про його роль сьогодні важко щось говорити. Загалом, вже давно маю таке відчуття, що наше суспільство заспокоїлось і йому до всього байдуже…

Влад Мирончук, студент: Коли ми згадуємо про бій під Крутами, звичайно, мова йде про героїчну і велику подію в нашій історії, про яку можна говорити годинами. Але критичну позицію висловлю в декількох реченнях. Безумовно, що хлопці, які в той день віддали свої життя за Батьківщину, – це герої. Та чи варті їхні справді марні смерті того? Мені здається, що ні. Адже полягли вони тільки через провальну політику Центральної Ради, яка не змогла гідно організувати опір більшовицьким загарбникам. Бо коли відсутність збройних сил і смерть відчайдушних патріотів сприймають як воістину героїчну справу, то це, я вважаю, трагедія. Були б власні війська – була б і перемога, не було б і бою під Крутами, не було б чотири сотні смертей. А відчайдушні молоді хлопці, які стануть на захист Батьківщини, я впевнений, будуть завжди, адже козацька кров тече в наших жилах, та не потрібно, щоб вона проливалася марно!

Вікторія Кондрацька, студентка: Бій під Крутами – одна з найтрагічніших сторінок в історії України. Добровольці-студенти пішли на вірну смерть, намагаючись захистити Батьківщину від наступу більшовиків. Жертвуючи найціннішим,- своїм життям, вони гідно довели, що їх святий обов’язок – захищати рідну Україну. Хоча й прирекли більшовики цих студентів на смерть, та не вдалося їм знищити патріотів духовно. Непогасний патріотизм юних сердець, неймовірна сила волі, відчайдушність завжди будуть взірцями справжнього героїзму.

Наталія Бутрик, студентка: У радянські часи про полеглих у битві або замовчували, або героїв кваліфікували як зрадників. Це зараз ми можемо вшанувати Крути на державному рівні. Особисто я надзвичайно вражена сміливістю юнаків. У кожного було величезне бажання жити, але вони свідомо йшли на смерть за Батьківщину. Самовідданий подвиг спричинив кількаденну затримку ворога, що стало кроком до визнання України (той час УНР) як держави.
Бій під Крутами – це символ патріотизму і жертовності у боротьбі за вільну Україну, символ національної честі. Вважаю, що такі подвиги змушують піднятись із колін, почати робити щось для блага нації, об’єднуватись, відстоювати права держави , пробудити українську свідомість.
Вічна слава героям Крут!

Анастасія Ковшевна, студентка: Згадуючи бій під Крутами, не можу не порівняти тогочасну героїчну й сьогоднішню молодь. Колись гукали: «За Україну, вперед!», клали голови, тепер – «Моя хата скраю, нічого не знаю» й кладуть п’яту точку на диван. Вже й «Тартак» співає: «Я не хочу бути героєм України, не цінує героїв моя країна». І справді, здається, що у більшості молодих людей увік..увікнутий..увікмнений режим «все одно» на те, що відбувається в країні. Риба гниє з голови, та все ж не треба рівнятись на владу. А зараз такі часи, що нам, як і студентам під Крутами, треба боротися за своє. Добре хоч не за державність, хоча за націю, та й не зброєю, а всього лише словом та вчинком. Українським словом проти російської мови. “Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову”, – говорила Ліна Костенко. Отож поки ми ще нічого не втратили, молодь, будьмо активними, адже ми – це майбутнє України.

Ангеліна Алексєєнко, учениця: Патріотизм, якому можуть позаздрити навіть досвідчені люди , проявили звичайні студенти у Битві під Крутами. Перед розстрілом з вуст молодих героїв звучали слова: “Ще не вмерла України”. Сльози, тільки сльози можуть виразити почуття у даному випадку. Я впевнена, кожен сказав би , що він “вчинив би так само” — подивився смерті в очі, за Батьківщину, але … це не так… більшість здрейфували б, дали свій хід назад, називаючи багато «відмазок», чому він не може віддати своє тіло за рідну землю. Але народе!!! Схаменися! Для початку – не забувай власної історії.

10 коментарів to “29 січня – День пам’яті Героїв Крут. Що про це думають черняхівці?”