Моя Житомирщина

Час не стоїть на місці, тому не додає молодості ні людям, ні спорудам. Особливо не пощастило в цьому плані типовим, зазвичай, великим, будинкам культури. Як не крутися, але для їх утримання потрібні постійні ремонти, а отже, й кошти.
Як правило, все починається з дірявого даху. Постійне латання дірок не допомагає – вода псує все: підлоги, стелі, стіни. Настає момент, коли заходити до приміщення робиться небезпечним. А потім такий будинок культури впевнено перетворюється на символ доби. А коли «небайдужі» місцеві жителі вирішують розібрати його собі на будматеріали (як колись в Андріївці), то стає ще й символом старої-нової моралі.
Зовні не такий уже й древній Жадьківський будинок культури ще більш-менш. Його працівники й сільська влада роблять для цього все можливе й неможливе. А от середина… Гнилі підлоги та інші жахи, що добре видно на світлинах.
На часі термінова заміна покрівлі. Разом із проектом це коштує біля 600 тисяч гривень. Ні в сільському, ні в районному бюджеті таких коштів немає. Тож жадьківці сподіваються на владу обласну і звертаються до депутатів Житомирської обласної ради із проханням виділити потрібні кошти для того, щоби Жадьківський будинок культури не долучився до Троковицького.
А можливо, знайдуться і інші спонсори, приміром, із Києва.

2 коментарі to “Чи спіткає Жадьківський будинок культури доля Троковицького?”