Рвіть фотографії, паліть живопис – ліпіть глечики
На днях відбувся творчий звіт Черняхівського району на сцені Житомирського облмуздрамтеатру. У холі ж закладу черняхівці представили більше ста художніх робіт, серед яких вишивка, живопис, художнє фото, паперопластика, квілінг…
І от тонкий поціновувач прекрасного Казанцев Степан Петрович (?), оглянувши виставку, розмістив на «Житомир.info» статтю з багатообіцяючою назвою «На творчому звіті Черняхівського району чиновники роздивлялися оголених жінок». Цей самий матеріал бачимо і на «Першому житомирському інформаційному порталі» та «Рупорі Житомира». Власне, на цьому заголовку й обірвалася тонка, майже невидима нитка гумору вищеназваного мистецтвознавця. І почалася нездорова лють у давніх чекістських традиціях «Заклейміть позором»:
«Присутні художники, – пише Казанцев, – висловили обурення щодо такого «черняхівського» обличчя і сподівання, що нічого із наявного не потрапить на фінальний галаконцерт наступного року у столичний палац «Україна».
– Це сміття ніде не можна показувати. Ніякої естетичної і мистецької складової. Якщо так вшановують Великого Кобзаря, то краще вже нічого не показувати”, – лютував чоловік біля стенду, коли від нього відійшли посадовці».
Що за «присутні художники»? Вони безіменні? Чого так «обурюються»? З якої причини так «лютував чоловік біля стенду»? І де, власне, «це сміття», яке не має «ніякої естетичної і мистецької складової»? Чому не сфотографували? Не було камери? Якось несолідно – голослівно…
Ну то подивіться ці фото й світлини живопису на сайті «Моя Черняхівщина». Автор фотографій – відомий в Україні фотохудожник – портретист, черняхівець Олександр Осадчук. Живопис належить Анні Осадчук – студентці Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, його доньці.
Не видно художнього бачення дійсності? А як щодо елементів творчої уяви? Не викликає естетичних емоцій? Не віднаходить фотохудожник потрібний кут зору, не схоплює неповторну мить? Чи не занурює нас автор живопису в глибини людського характеру? Чи, може, щось не так із кольорами? Ні?
Навчитися розуміти прекрасне важче, ніж приноровитися плювати на незрозуміле і називати його сміттям. І ще про оголене жіноче тіло. Коли це воно стосувалося категорії потворного? Чи, може, Тарас Шевченко був незайманим схимником, що до 200-ліття від дня його народження, накладатимемо табу на подібні речі?
Своїми враженнями після ознайомлення з виставкою Черняхівського району поділився директор Житомирського обласного центру народної творчості, заслужений працівник культури України Юрій Кондратюк. Про це повідомляє прес-служба облдержадміністрації.
«У першу чергу, – зазначив Юрій Павлович, – хотів би бачити на таких виставках вишивку, роботи з традиційної різьби по дереву, зразки гончарного ремесла, котре чомусь відходить у минуле…» Чомусь? Все це може й зовсім зникнути, коли фахівці в галузі народної творчості сидітимуть у Житомирі й чекатимуть, що їм торбами із районів везтимуть шедеври традиційного мистецтва, замість якогось там фотографічного сміття. Сидіти, а не пропагувати традиційне мистецтво в області, не сприяти його відродженню. І чому спеціалістові не хочеться бачити, наприклад, художніх фотографій? Гончарне ремесло – це добре, а фотографія погано? Поезія – це добре, а драматургія – гірше? Орнаменталізм – це супер, а бароко – відстій? Такі речі співмірні? Чи гончарство «українськіше» від живопису з фотографією? Чи в інших країнах не ліплять горщиків? Чи українці мусять зосередитися лише на різьбі? Вбратися в шаровари, їсти сало й пити самогон, танцювати виключно гопак? Десь ми вже це проходили…
Пане кондратюку, ви мабуть також як Степан Петрович Казанцев настільки зацікавились роботами фотохудожника, що не могли ступити ні вправо, ні вліво, бо якби ви це зробили, то побачили б на виставці ще і картини наших художників і різьба по дереву і вишиті скатертини та простирадла яким більше сто років, і вироби з природного матеріалу, і оригінальні роботи з ниток, круп, і ляльки – мотанки, і в’язання гачком, і розпис по дереву. А якщо вам не подобаються види мистецтва як квілінг, паперопластика, та вишивка бісером то це проблеми ваші. Мені виставка дуже, дуже, дуже сподобалась. Черняхівці молодці!!! А що стосується робіт дітей то я дуже рада що вони займаються творчістю, а не дивляться порно, як у вас в Житомирі, де існує такий “відомий” будинок творчості.
Коментар продовжує моя подруга Катерина.
Шановні художники, як ви відноситесь до скульптур Венери, Аполона, якими вже тисячоліттями любується весь світ? І ще, як би ви читали уважно твори Шевченка, були знайомі з його біографією, то б ви знали, що він любив жінок, присвятив багато своїх творів, та картин, і так як кожен мужчина милувався дівочим станом.То ж шановним Черняхівцям ця виставка не завадить гідно відсвяткувати Шевченківський ювілей.
Не розумію чим не сподобались начальникам від культури оголені жінки. Дуже навіть гарно сфотографовано. Зі смаком.
Там де дівчина з конем – дуже гарна фотка. Збільште її побачете крапельки дощу. Такий настрій весняний. Аж трава запахла
А от мені здається, що критики мають рацію в дечому. Давнє прикладне мистецтво справді занепадає. Хоч і є ще вишиті рушники чи простирадла, але їх мало. І на всіх виставках одне й те саме. А молодь якщо й береться за вишивання, то користується узорами з журналів: котики,собачки, грибочки.Наші предки такого не вишивали. Треба шукати й відроджувати поліську вишивку. Цим і повинен займатися Будинок Культури. А не концерти на догоду владі строїть .
Жіночі фотопортрети всі такі теплі і добрі не залежно від пори року на фотках