29 Липня, 2014 | 
Автор: 
Спохватись рідненька
Дехто знає, відчуває.
Що розум жити дозволяє.
У кого є, той виживає.
А немає то конає.
Україна потерпає.
Бо такого не сприймає.
Від природи дещо має.
Та всю історію страждає.
Сама себе не захищає.
Шляхів добра і не шукає.
Свою впевненість втрачає.
І поступово вимирає.
Хто коли переконає.
Що самостійно жити має.
Духу щось не вистачає.
Жадоба очі затуляє.
Слава рота роздявляє.
А дурість верх чомусь тримає.
Людське життя тому страждає.
Ніхто такого не бажає.
Та по-далі утікає.
Справедливості шукає.
На чужині десь виживає.
Та це на більшість не впливає.
Народ нікчем все обирає.
Бо й сам себе не поважає.
Своє майбутнє підриває.
Коли це скінчиться – хто знає.
Знову неволя завітає.
Рабство руки простягає.
І ціла нація сповзає.
У небуття.Хай сором знає.
Та спохватитись забажає.
Саму себе хай виручає.
Останні сили витрачає.
Та ганьби не допускає.
Хай бог у цьому помагає.
26.07.14. В.Назаренко.
Розміщено в категорії Новини
(2 голосів, середнє: 3,00 з 5)
Завантаження...
Це дуже добре, що кожен бажаючий може помістити свій матеріал на ваш сайт. І навіть вірш. Загалом дуже щирий, емоційний вірш. Але хочу дати свою пораду В.Назаренко (чи В.Назаренку):не бажано використовувати в поезіях дієслівні рими (це коли дієслово римуєься з дієсловом). Такі рими вважають непрофесійними. Спробуйте римувати дієслова з іменниками, прикметники із займенниками і т.д. Тоді Ваші вірші звучатимуть краще. Вірю, що у Вас вийде.