15 березня – Всесвітній день захисту споживачів.
Права людини як споживача вперше офіційно окреслив Президент Сполучених Штатів Америки Джон Кеннеді, ухваливши 15 березня 1962 року “Білль про права споживачів”. У документі, зокрема, визначено чотири головних права: на безпеку і якість товарів та послуг, на вірогідну інформацію про них, право на вибір та право бути вислуханим у суді, якщо першими трьома правами нехтують. Тож день проголошення Білля світова спільнота відзначає як Всесвітній день прав споживача.
В Конституції України, стаття 42, проголошено: «Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів».
У статті 50 головного закону України встановлено: «Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена».
Право кожного на задоволення базових потреб – на житло, на достатній життєвий рівень, на охорону здоров’я та медичну допомогу – також гарантується Конституцією України.
Захист прав споживачів забезпечується Законом України «Про захист прав споживачів». Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, (робіт, послуг) та виробниками, виконавцями, продавцями різних форм власності, а також встановлює права споживачів.
Споживачі, що знаходяться на території України (не лише громадяни України, а й інших країн), під час придбання, замовлення чи використання товарів (робіт, послуг) мають право на:
o захист своїх прав державою;
o здобуття знань;
o належну якість продукції та обслуговування;
o безпеку продукції;
o необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
o відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;
o звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав;
o об’єднання в громадські організації споживачів (об’єднання споживачів).
Вітчизняне законодавство щодо захисту прав та інтересів споживачів включає також й інші законодавчі та підзаконні акти, серед яких Закони України «Про рекламу», «Про інформацію», «Про освіту», «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про транспорт», «Про зв’язок», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», положення про «Правила роздрібної торгівлі», «Правила торгівлі на ринках», «Правила торгівлі у розстрочку», «Правила торгівлі лікарськими засобами», «Правила торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами», «Правила роздрібної торгівлі тютюновими виробами» тощо.
В Україні діють також певні європейські директиви в рамках міжнародних угод, підписаних нашою країною, які доповнюють вітчизняне законодавство на захист прав та інтересів споживачів нормами, визнаними у світовій та європейській спільноті, зокрема, звернення до Стразбургського суду.