Моя Житомирщина

Журналіст – професія цікава, багатогранна, вимагає творчого підходу, постійного удосконалення. Люди цієї професії щодня докладають максимум зусиль, аби розповісти щось цікаве суспільству. Вони вміло поєднують декілька справ одночасно, доводять розпочате до кінця. Про це не з чуток добре відомо власному кореспонденту Інтернет-видання «Житомир. today», лауреату літературної премії «Оксія», лауреату обласного конкурсу «Апостроф», номінанту Міжнародного конкурсу «Стоп цензурі!» та заступнику голови федерації футболу Хорошівського району Сергію Сіваченку.

Народився він у Хорошеві у 1984 році. Творчо почав проявляти себе ще в шкільні роки. Змалку був кмітливим, займався спортом. Поряд з тим починав віршувати.

«В школі улюбленими предметами були фізика і математика, а ближче до закінчення школи виявлявся інтерес і до гуманітарних  предметів», –  щиро зізнався Сергій.

В шкільні роки  брав участь у різних олімпіадах. В атестаті всі оцінки – 12 балів. У 2000 році став лауреатом конкурсу «Вірю в майбутнє твоє, Україно!» та здобув грант, що й стало поштовхом до активнішої творчості.

Зізнається, що виграш гранту давав можливість вступити до будь-якого вишу. Вибір був між факультетами «Кібернетика» та «Журналістика» КНУ ім. Тараса Шевченка. Після недовгих роздумів вирішив стати журналістом. Батьки Сергія не відразу сприйняли таке рішення сина, вони хвилювались. Але вже все було вирішено і обговоренню не підлягало.

Ще одним цікавим захопленням Сергія Сіваченка є складання кросвордів. Таке хобі у нього з’явилось ще в школі. «Одного разу придбав журнал «Ярмарка кросвордів». В одному з номерів було оголошено конкурс, хто краще складе кросворд. Вирішив спробувати свої сили: склав кілька своїх варіантів, які згодом надрукувалися. А потім зателефонували, запросили у гості. Було боязко, але таки поїхав до Одеси. Мене добре зустріли, домовилися про співпрацю. Я працював з цим виданням десять років», – зізнається Сергій.

Крім того, у 2003-му році наш співрозмовник став супер-фіналістом Всеукраїнського інтелект-шоу «LG-Еврика» на телеканалі «Інтер». У якості призу мав можливість відвідати Південну Корею.

Будучи на 4-му курсі університету Сергію Сіваченку пропонують роботу на телеканалі НТН. Про це чоловік не жалкує. Проте у 2009-му році після тривалих роздумів вирішує повернутися на свою малу батьківщину – до Хорошева.

Окрім журналістської діяльності, важливе місце в житті чоловіка посідає спорт, у якому себе проявляє і як учасник змагань, і як організатор.

Сергій Сіваченко – борець за справедливість, любить, щоб все було зроблено на совість. «Буває так, що не все вдається, бувають невдачі, але вони загартовують людину, роблять сильнішою. Потрібно допомагати тому, хто цього потребує», –  ділиться думками журналіст.

Він сам брав участь у подіях на Майдані у 2013-14 рр. А волонтерство – ще одна справа, якою займається Сергій. Зізнається, що зараз майже всі люди хочуть допомагати, але ситуація в країні складна, і в багатьох громадян просто зайвих коштів нема.

  

Сергій Сіваченко – цікавий співрозмовник, талановита людина. У його доробку чимало поетичних творів. Проте, як каже автор, маючи за спиною перемоги в різних літературних конкурсах, зараз дуже складно знайти спонсорів чи меценатів для видання поезій, які є у запасі. Ось до Вашої уваги деякі з них. З іншими віршами автора можна ознайомитися на його сторінках у соціальних мережах: https://vk.com/id7686610 або https://www.facebook.com/profile.php?id=100000758074927

*        *        *

Матуся щастя вишиває:

Неоціненний кожен рух.

Стібки кучкуються у зграю,

Щоб перехоплювати дух.

Немов вагони позитиву,

Поволі тягнуться нитки.

Усю палітру щебетливу

Канва вбирає залюбки.

І ці волошки на сорочці,

І образ вишитий Хреста

Гармонізуються у оці.

А їхня місія – проста:

Продукувати рівновагу

У кривобокому житті.

Таке воно звичайне благо.

Стібки ж матусині – святі.

 

*    *    *

Вивчав фен-шуй, а вивчив – карате.

Мистецтвом точності незручно захищати

Своє помешкання, коли вар’яти

Щоразу зазіхають на святе

Ім’я землі, з якої проросте

Ще не один чубатий каратист,

Котрий вирощував роками живчик чуба,

З на серці татуйованим тризубом.

Він має гордість, бачення і хист

Тримати слово, лінію та спис

Наперекір теорії умов,

Непереконливо озвучених знадвору.

Голосувалось. Назбирався кворум

Для внесення рішучих постанов,

Аби здавати Батьківщині кров.

У рідну землю. Без переливань

Тієї крові із пустого у порожнє.

Що з хворим поділитися й не можна.

Тому ж і розривається гортань

Від щему. Від знекиснених зітхань.

Тому і сполучає Шаолінь

Дипломатична вісь з Михайлівським собором.

Відчує карате каратель скоро,

Як вдарить вище миршавих колін

Та нижче пояса йому прудкий загін

Із оселедцями на черепах,

Що всі єдиноборства хутко компонує.

Бо за парканом подих звіра чує.

Гопак стає в пригоді у боях,

Щоб ворогу натанцювати крах.

 

© Сергій Сіваченко