Моя Житомирщина

На Черняхівщині триває третій етап часткової мобілізації. Проте під час нього до війська мобілізується поки що вдвічі менше наших хлопців, ніж потрібно було (цифри не називаємо у зв’язку із секретністю інформації). Разом із тим маємо удесятеро більше жителів Черняхівщини, які ухилилися від мобілізації. І це тільки під час третього її етапу.
Повістки, за законом, розносять представники сільських і селищних рад та працівники райвійськкомату. Двері їм відчиняють матері й дружини призовників і, як правило, кажуть, що їхні сини чи чоловіки знаходяться на заробітках, приміром, у Росії. А ще – цькують собаками і проганяють лайками та прокльонами. І все це при тому, що повістка ще не означає, що їхні рідні стануть учасниками АТО: вони можуть не згодитися за станом здоров’я.
Так, питання це надзвичайно серйозне – питання життя і смерті: ніхто не хоче вмирати чи бути пораненим. Але в країні триває мобілізація. І це не збір добровольців – тих, хто іде на фронт із доброї волі. Захист Батьківщини – це почесний обов’язок кожного її громадянина. Причому чимало громадян, які є нашими земляками, боронять Україну на її сході вже не перший місяць. Про це можуть розповісти всім тим, хто переховується, солдатські матері й дружини, багато з яких водночас є волонтерами і щодня пакують в Громадській приймальні райдержадміністрації посилки на фронт своїм рідним і всім іншим бійцям – вихідцям із Черняхівщини. Вони не переховували своїх синів і чоловіків і не казали, що ті – на заробітках у Москві. Як не переховували своїх синів і чоловіків матері й дружини тих, корі вже в раю.
Єдиний син міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова Олександр записався добровольцем. У Національній гвардії вже служить старший син колишнього міністра оборони Михайла Коваля Володимир. Оце, мабуть, і всі приклади дітей високопосадовців, які воюють в зоні АТО. Ті, що пішли на фронт із Черняхівщини, у переважній своїй більшості – прості хлопці. Без посад і вчених звань. У них немає власного бізнесу. Але в них є головне – безстрашність, патріотизм і велич духу. Тільки тепер ми розуміємо, що означають ці слова насправді.
Розуміємо і низько вклоняємося перед тими, хто приходить до військкомату і без повістки. Серед них 19-літні юнаки і чоловіки, які мають дорослих дітей. Серед них досвідчені військові і навіть професійні снайпери. І такі є теж. На щастя.