



Музики навчали всіх аристократів. Музикувати – це блиск, апофеоз світських манер. Дюк Елінгтон почав грати на роялі, тому що навколо юнака – музиканта завжди збираються дівчата. А скільки збереться юнаків навколо дівчини, яка грає?! Увага, батьки наречених!
Займатися на інструменті потрібно постійно, регулярно й без перерв. Майже з такою наполегливістю, як і чемпіони тренуються у спортзалі, на катку. Але, на відміну від героїв спорту, граючи на роялі, неможливо зламати ні шию, ні ногу, ні навіть руку.
Увага, вимогливі батьки! Музика – це виховання характеру без ризику травми.
Вона просторово мислить, потрапляючи на потрібні клавіші, маніпулює абстрактними звуковими фігурами, запам’ятовуючи нотний текст.
Не випадково Альберт Енштейн грав на скрипці, а професори фізики й математики Оксфорду складають 70 % членів університетського музичного клубу.
Вони народились одна за одною: спочатку старша – музика, потім молодша – мова, і в нашому мозку продовжують жити поряд. Фрази та речення, коми та крапки, запитання та оклики є і в музиці, і в мові.
Музиканти краще говорять і пишуть, легше запам’ятовують іноземні слова, швидше засвоюють граматику. Меломани-літератори Тургенєв і Стендаль, Жан-Жак Руссо і Ромен Роллан, кожен з яких знав не одну іноземну мову, рекомендують майбутнім поліглотам музику.
Великі твори розкладаються на менші частини, котрі в свою чергу діляться на невеликі теми і фрагменти, які складаються із маленьких фраз і мотивів. Стихійне розуміння музичної ієрархії полегшує розуміння комп’ютера, також досить ієрархічного і структурного.
Увага: прагматичні батьки майбутніх ІТ-інженерів, системних адміністраторів та програмістів! Музика веде прямо до вершин комп’ютерних наук. Не даремно фірма Microsoft надає перевагу працівникам із музичною освітою.
За роки навчання дитина-музикант познайомиться з галантним і дружнім Моцартом, атлетичним Прокоф’євим, мудрим і філософським Бахом та іншими дуже різними музичними персонами.
Граючи, їй доведеться в них перевтілитися і донести до глядача їхній характер, манеру відчувати, голос і жести.
Тепер лишається один крок до таланту менеджера. Адже для нього чи не найголовніше – розуміти людей і, користуючись своїм розумінням, керувати ними.
Як стверджують психологи, музиканти-чоловіки чутливі, як жінки, а музиканти-жінки стійкі та сильні духом, як чоловіки. Музика пом’якшує характер, але для того, щоб у ній досягти успіху, потрібно бути мужнім.
Увага, далекоглядні батьки, які чекають на допомогу та підтримку в старості! Діти, котрі займалися музикою, співчутливі і тому частіше готові подати своїм стареньким батькам ту саму «склянку води».
Музиканти менше бояться страшного слова deadline – терміна здачі роботи. У музичній школі не можна перенести на завтра чи на неділю вперед технічний залік та концерт класу.
Виступ артиста на сцені привчає до максимальної готовності «на замовлення», і дитина з таким досвідом не завалить серозний екзамен, бесіду для працевлаштування і відповідальну доповідь.
Музика допомагає орієнтуватися в кількох одночасних процесах: піаніст, яки читає ноти з листа, одразу робить кілька справ – пам’ятає про минуле, дивиться у майбутнє і контролює теперішнє.
Так і авіадиспетчер, оператор ЕОМ або біржовий брокер слідкує за декількома екранами та одночасно слухає і передає інформацію по кількох телефонах. Музика привчає мислити й жити гармонійно.
Чому? Дивись пункти 1-9. Не дивно, що музичним минулим відзначені знаменитості: Агата Крісті свою першу розповідь написала про те, чому їй тяжко грати на фортепіано на сцені; Кондоліза Райс, навпаки, найбільше любить грати на публіці у своїй блискучій сукні; Біл Клінтон упевнений, що без саксофона ніколи б не став президентом.
Підготувала Оксана Атаманчук, заступник директора Черняхівської музичної школи