



Гуляючи біля Черняхівського ставу, побачила родину білих лебедів. Двоє дорослих і шестеро їхніх малят. Раніше ця пара була просто перелітною і зупинялася в Черняхові, щоб відпочити. Але п’ять років тому вони оселилися на нашому ставку.
Милуюся птахами. Мимо проходять дітлахи й кажуть, що раніше в цій пернатій родині лебедят було не шестеро, а восьмеро. Буцімто хтось убив двоє малих. Бідна лебединя зажурена: за тими двома сумує.
Вирішую підгодувати птахів щойно купленим хлібом. Хтось дивиться на мене схвально, а хтось як на дивачку. У сучасному світі небагато людей, котрі піклуються про природу, та й узагалі про лебедів, які є рідкісними в нашому краї.
Здається, більшість через щоденні клопоти не зважає на подібну красу, що дарує природа. А дарма.