Моя Житомирщина

Без фельдшера на селі – ніяк. Дуже часто людям потрібна хоча б елементарна медична допомога, не кажучи уже про складну діагностику. Головне, щоб він був, на місці, свій. До котрого можна прибігти за допомогою серед ночі. А тому фельдшеру необхідна зібраність, витривалість, здатність адекватно діяти, якщо виникла, не дай Бог, якась кризова ситуація, а також добра координація рухів, добра пам’ять, нервово-психічна стійкість, відповідальність, співчуття, тактовність. Коли медсестра усіма цими якостями володіє – тоді вона справді заслуговує бути цілителем і рятівницею хворого.

Саме такою людиною є завідувачка фельдшерсько-акушерським пунктом села Новопіль Аліна Михайлівна Лайчук. Ось  уже впродовж 20 років вона гідно продовжує справу своєї мами, яка свого часу все своє життя присвятила медицині і працювала в цьому ж таки ФАПі.

Змалку пані Аліна мріяла стати  лікарем, аби лікувати хворих. Тому без вагань по закінченню школи вступила до Житомирського інституту медсестринства, де здобула середньо-спеціальну освіту за фахом «Лікувальна  справа». Після закінчення навчального закладу пішла працювати у село Новопіль, де змогла реалізувати свою мрію.

Професія лікаря – цікава, важка і відповідальна водночас. За словами жінки, вона обрала медичний фах серед сотні інших професій, тому що їй завжди подобалось допомагати людям.

«Професію лікаря від інших професій відрізняє те, що  в його руках життя та здоров’я хворих. Мені в моїй професії найбільше подобається  лікувати дорослих та дітей», – ділиться зі мною пані Аліна.

У своїй роботі жінка дотримується принципу завжди надавати допомогу тим, хто того потребує. На моє запитання: «Кого можна вважати хорошим лікарем? – Аліна Михайлівна відповідає: «Хорошим лікарем є та людина, яка добросовісно виконує покладені на її обов’язки і стоїть на сторожі людського життя».

Люди є різні. У кожного свій характер, свій настрій, людям догодити дуже тяжко. Тому лікар повинен бути завжди ще й гарним психологом. Пані Аліна у своїй роботі керується принципами доброти, любові і милосердя до ближнього. Тож, без сумніву, з такими спеціалістами процвітатиме наша держава.

Є людина з якої Аліна Михайлівна бере приклад. Це  Олександра Вигівська – лікар амбулаторії загальної практики сімейної медицини Ксаверівської сільської ради. Олександра Костянтинівна є справжнім прикладом для наслідування молодим кадрам.

На жаль, не всі люди довіряють лікарям і займаються самолікуванням, яке дуже часто в кінцевому результаті призводить  до неминучих наслідків. Тому моя героїня вкотре наголошує: це шкідливо, і в разі захворювання радить відразу звертатися до лікарів.

До Аліни Лайчук за допомогою щодня звертається чимало людей. Вона нікому не відмовляє. А коли добігає кінця робочий день – знімає білого халата, і з фельдшера перетворюється  в гарну господиню, кохану дружину для чоловіка Володимира і люблячу матусю для своїх двох синів: Анатолія та Ярослава. Вільний від роботи час пані Аліна любить проводити вдома з родиною. Влітку полюбляє збирати гриби.

Шану і повагу людей медичка заслужила своєю працею. Щиро вклоняємося вам, Аліно Михайлівно, за доброту, професіоналізм, чуйне серце. Бажаємо здоров’я, щастя, прихильності долі, і щоб ви ще багато років дарували людям радість життя.