



Ця урочиста подія відбулася 25 листопада. Щороку бердичівляни вшановували полеглих у тій трагедії біля пам’ятного знаку, а цьогоріч – біля нового пам’ятника, що знаходиться на розі Козацької та Чуднівської вулиць.
На гранітній стіні – карта України, посередині – жінка, що оплакує дітей. З обох боків написи: «Померлим голодною смертю на багатих українських землях. Пам’яті жертв геноциду українського народу 1932-1933 рр». Саме так відомий архітектор та дизайнер Сергій Слободюк побачив задум свого мистецького витвору.
Голодомор призвів до масового вимирання людей у селах України.
Мільйони загиблих…Мільйони ненароджених…Голод кожного дня забирав життя 25-ти тисяч осіб, щогодини – близько тисячі, щохвилини – 17.
Селяни їли горобців, щурів, кору дерев. Люди робили все, щоб вижити. Траплялися випадки канібалізму. Найболючішими були смерті маленьких дітей. Щоб врятувати їх, батьки вивозили малят у місто і залишали в лікарнях, у магазинах чи просо на дорозі.
Запалені вогники, квіти та вінки принесли бердичівляни на відкриття пам’ятника, щоб вшанувати цей день.
Нехай же в кожному серці горить вогник свічі. Це наше минуле…Це наш спільний біль.