Спохватись рідненька

Дехто знає, відчуває.
Що розум жити дозволяє.
У кого є, той виживає.
А немає то конає.

Україна потерпає.
Бо такого не сприймає.
Від природи дещо має.
Та всю історію страждає.

Сама себе не захищає.
Шляхів добра і не шукає.
Свою впевненість втрачає.
І поступово вимирає.

Хто коли переконає.
Що самостійно жити має.
Духу щось не вистачає.
Жадоба очі затуляє.

Слава рота роздявляє.
А дурість верх чомусь тримає.
Людське життя тому страждає.
Ніхто такого не бажає.

Та по-далі утікає.
Справедливості шукає.
На чужині десь виживає.
Та це на більшість не впливає.

Народ нікчем все обирає.
Бо й сам себе не поважає.
Своє майбутнє підриває.

Коли це скінчиться – хто знає.
Знову неволя завітає.
Рабство руки простягає.
І ціла нація сповзає.

У небуття.Хай сором знає.
Та спохватитись забажає.
Саму себе хай виручає.
Останні сили витрачає.

Та ганьби не допускає.
Хай бог у цьому помагає.

26.07.14. В.Назаренко.

1 Зірка2 Зірки3 Зірки4 Зірки5 Зірок (2 голосів, середнє: 3,00 з 5)
Завантаження...

1 коментар to “Спохватись рідненька”

  • Гомер says:

    Це дуже добре, що кожен бажаючий може помістити свій матеріал на ваш сайт. І навіть вірш. Загалом дуже щирий, емоційний вірш. Але хочу дати свою пораду В.Назаренко (чи В.Назаренку):не бажано використовувати в поезіях дієслівні рими (це коли дієслово римуєься з дієсловом). Такі рими вважають непрофесійними. Спробуйте римувати дієслова з іменниками, прикметники із займенниками і т.д. Тоді Ваші вірші звучатимуть краще. Вірю, що у Вас вийде.

Залишити коментар

Gallery
11 20 35 20111012-dsc_2805-edit
Жовтень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031