Моя Житомирщина

Голіндусі Трохимівні Любинок минув у цьому році 102 рік. Незважаючи на такий поважний вік (вона найстарша жителька райцентру) жінка має гарну пам’ять, може потихеньку рухатися і, що дуже важливо, цікавиться всім, що відбувається навколо. А ще живе спогадами про своє нелегке життя, яке розпочалося в далекому 1909 році, коли батьки Голіндухи були в наймах у пана в невеличкому селі Народницького району. На запитання «Звідки таке цікаве й незвичне ім’я?» – жінка відповідає, що так батюшка назвав при хрещенні, бо на 15 березня – день її народження – за церковним календарем припадає таке рідкісне ім’я.
Усе життя Голіндуха Трохимівна пропрацювала у місцевому колгоспі на різних роботах. Всього зазнала у житті: і радості, і горя та біди. Разом із чоловіком Григорієм, інвалідом Великої Вітчизняної війни, який тривалий час працював головою сільської ради, народили четверо синів. Двоє з них померли ще маленькими, в страшні воєнні роки.
Не дожили до сьогодні ще двоє синів. Василь Григорович Любинок – добре відома особистість на Черняхівщині – недавно пішов із життя.
– Я й не думала, що доживатиму у невістки, з якою давно розійшлися дороги у мого сина. Та як вона мене глядить! – з теплотою і сльозами в очах говорить Голіндуха Трохимівна про Олену Трохимівну Любинок, з якою нині мешкає у Черняхові. А невістка й справді дуже опікується старенькою, як донька. І лікує (дуже дякує лікарям, що приїжджають за першим викликом), і годує, бо бабуся вже не дуже хоче їсти, і поговорить по-сімейному.
На минулому тижні до двох Трохимівних завітав селищний голова І.В.Бабицький. Привіз Іван Васильович невелику матеріальну підтримку – 200 гривень для придбання медикаментів та солодкі подарунки від ТМ «Руден» – печиво й цукерки.
Г.Т.Любинок дуже рада була гостям і щиро дякувала за приємний сюрприз.