Погода в Черняхові
Курс валют
Хмаринка тегів

Історія Черняхівщини Анатолій Мельниченко Архієпископ Житомирський і Поліський Володимир Благодійність Василь Капустін Волейбол Волонтери Воїни світла Декомунізація День Незалежності України Дзюблик Земляки Конкретні справи Ксаверівка Мистецтво Наші земляки Некраші Новопіль Павло Дзюблик Партія "КОНКРЕТНИХ СПРАВ" Ремонт доріг Рій "Характерники" Сходи сіл Технічний ліцей Троковичі Україна - це МИ ФК "Технічний ліцей" ЧРГО "Україна - це МИ" Черняхів Черняхівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Черняхівська гімназія Черняхівська селищна рада Черняхівська школа Черняхівський районний будинок культури Юрій Малашевич вибори відпочинок команда КОНКРЕТНИХ СПРАВ місцеве самоврядування новини пожежа поліція районна рада спорт футбол

Это flash облако тегов вы можете найти на сайте "WordPress плагины". Для показа облака необходим Flash Player 9 или выше.

Юна поетеса з Брусилова доводить: справжній талант потрібний людям

Перша  збірка віршів нашого славетного земляка Максима Рильського вийшла тоді, коли йому було всього лиш п’ятнадцять. Книжечка називалася «На білих островах» і засвідчувала неабиякий талант хлопця. Іванка Торбенко з Брусилова не набагато старша від тодішнього Рильського, а перша її збірка називається «На серця полотні я вишию кохання». Вийшла вона за сприяння народного депутата України Павла Дзюблика.

Іванка Торбенко навчається в 11 класі. Любить грати на гітарі та піаніно, співати, писати вірші, а іноді й музику. Захоплюється художньою літературою, малюванням. Із майбутньою професією ще не визначилася: можливо, стане журналістом, філологом або ж художником.

Іванка – приклад того, що тебе обов’язково почують, коли ти цього хочеш і коли маєш талант. Нехай дівчина стане прикладом для юних поетів Житомирщини, котрі все ще пишуть в шухляду й не наважуються поділитися власними поезіями з читачем.

А підбірка її світлих віршів, сподіваємося, прискорить для нас прихід справжньої весни.

1.

Бринять вже розпашілі іскри

На трав смарагдовому тлі.

Сміється сонце променисто

На втіху змученій землі.

 

І рада б я палати щастям,

Але тривоги темна тінь

У душу зморену закралась,

Не чуючи весни велінь.

 

Так лагідно гойдає хмари

Небес чаруюча блакить.

Хоча і дихать легше стало,

Та серце в грудях ще щемить.

 

Йому вже, певно, не забути

Найкращий час мого життя,

Як ми боялися розлуки,

Як в нас жевріли почуття.

 

Печалі все не слабли пута

В останню нашу мить разом.

Не знала я, як далі бути,

А зараз… Майже все одно.

 

Елегія змінилась скерцо,

І дням я загубила лік.

А серце… Це безумне серце…

У нім ім’я твоє навік.

 

2.

Не вдасться мені березень впізнати

В пейзажах закоцюблих і безбарвних.

Моя весна не хоче наступати

Без усмішок, так сонячно ласкавих.

 

В благальнім жесті простягають віти

Дерева, що давно вже не цвіли.

Кортить їм ясним квітом променіти.

Та ще не слабнуть ланцюги зими,

 

Що стримують цвітіння пурпурове

І пахощів медвяних буйний грай,

А разом з ними й серце без любові,

Що мріє ще про свій маленький рай.

 

Але для цього серцю дуже треба,

Щоб більше не барилася весна.

Йому не треба й сонечка із неба,

Лиш трішечки твого, твого тепла,

 

Щоби зима сердитись перестала

Й дозволила все цвітом запалить,

Щоб усмішка так сонячно ласкава

Змогла весну померклу воскресить.

 

3.

Я поміж клавіш закодую

Всю відчайдушність і надрив.

І свіжим звуком занотую

До чогось світлого порив.

 

Я окрилю чуттєву тему

Чудною звучністю гармоній,

В ній радість опишу безмежну,

Щоправда, викладу в мінорі.

 

В мелодії я виллю фрази,

Що довго в серці берегла,

Бо не змогла сказать одразу

Й пізніше також не змогла.

 

Одного дня ти все почуєш –

До тебе звуком прилечу.

Я знаю, в музиці відчуєш

Все те, про що іще мовчу.

 

Ця мить нескоро ще настане,

Та після виру буйних днів

Почуєш ти, а я розтану,

Я стану піснею без слів…

 

4.

По краплі, по променю сонце розтане

Від криків гарячих, пекучих образ.

І сміху не стане, і світла не стане,

Якщо не прокинеться щирість у нас.

 

І всі нарікання на світ цей даремні,

Бо ми, власне, й творимо цей-таки світ.

Скує нашу Землю задушлива темінь,

Якщо ми її не захочем звільнить.

 

Снуватимеш нищечком сірою тінню,

Як мріянням ти не запалиш серця.

Вклади всі зусилля, надію й терпіння,

Іди до останнього, йди до кінця.

 

Щоб радості більше зоріло на світі

І в морок не канула наша Земля,

Щоб купол блакиті манив нас щомиті

І сонце іскрилося сяйвом щодня.

 

5.

В пустелі всіх розбитих сподівань,

Яка давно забула сміх і гамір,

Пробився крізь пісок тендітний пагін,

Здолавши самоту і біль вагань.

 

Він означає те, що ще не згас

Вогонь живого почуття святого.

Тепер він центр Всесвіту усього

Для мене і для тебе… Ні, для нас.

 

Із попелу, із диму відродивсь,

З потрісканих земель, із сірих латок.

Цей паросток-надія – весь мійстаток,

У душу він мені закоренивсь.

 

Проте зрости удасться не одразу

Йому. Та знаю, буде він цвісти.

Я знаю, в цій пустелі без води

Вже дуже скоро з’явиться оаза.

2gsi6OVNeio AfQ4BEbdkvI GfGdAeI71Co t6jgwCK4lb0

1 Зірка2 Зірки3 Зірки4 Зірки5 Зірок (3 голосів, середнє: 5,00 з 5)
Loading...

2 коментарі to “Юна поетеса з Брусилова доводить: справжній талант потрібний людям”

Залишити коментар

Випадкове фото
dsc02544 100_1023 100_1060 img_1073
Архів новин
Жовтень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Вер    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031  
Статистика