![4 4](http://chernyakhiv.org.ua/wp-content/gallery/chernyakhiv/thumbs/thumbs_4.jpg)
![dsc083613 dsc083613](http://chernyakhiv.org.ua/wp-content/gallery/landscape/thumbs/thumbs_dsc083613.jpg)
![122 122](http://chernyakhiv.org.ua/wp-content/gallery/portret-zemlyaka/thumbs/thumbs_122.jpg)
![100_1020 100_1020](http://chernyakhiv.org.ua/wp-content/gallery/peyzazhi/thumbs/thumbs_100_1020.jpg)
Скорботний День пам’яті жертв голодоморів уже минув, але залишив у наших юних душах щемний спомин і розуміння того, що невинно убієнних треба згадувати не тільки в певні дні і дати.
Біля пам’ятника Жертвам голодомору в Черняхові ведучі й інші учасники заходу розповіли про ті страшні часи. Ну як тут не вжахнутися? У людей забирали останні колоски, залишаючи лише голодну смерть. Як тільки не ховали селяни їжу: і закопували у землю, і топили у колодязях, – але все це знаходили і забирали до останньої крихти. Багато чого із забраного гнило і цвіло на сусідніх залізничних станціях під пильною охороною.
Черняхівці на траурному мітингу в той день, 26 листопада, казали, що жити тільки минулим не потрібно. Його треба знати, сумувати за полеглими і не повторювати помилок минулого. Жити сьогоденням та гордо дивитися в майбутне.